Сергій Журавльов: «Після Мілевського нормального нападника у киян не було»

Динамо Київ 19 Березня, 11:05 717
Сергій Журавльов: «Після Мілевського нормального нападника у киян не було» | 19-27
Поділившись напередодні центрального поєдинку 19-го туру Прем’єр-ліги між «Динамо» і «Зорею» передматчевими передчуттями, колишній оборонець киян та луганців Сергій Журавльов вийшов за рамки найближчого протистояння і висловив свою думку про поточний стан справ у столичній команді в цілому.
«Іспанці намагаються прищепити «Динамо» зрозумілий їм стиль гри, - каже Сергій Миколайович. – Стиль, який заснований на контролі м’яча. Але ця гра обмежується передачами поперек і назад. Де ті вінґери, які носилися б краями, надавали б наступу стрімкості і робили б за матч по 15-20 передач, як колись Яремчук, Рац чи Косовський? Нинішні флангові півоборонці виконують по два-три паси з країв за тайм. То дуже мало.

У «Динамо» нині немає своєї гри. Вона кудись зникла. Зник той притаманний динамівський агресивний стиль, коли суперників розчавлювали величезними швидкостями у перших 20-30 хвилин. А в футболі ж усе просто і велосипеда видумувати не треба. Найкращий приклад – «Лестер». Отримую задоволення від гри цієї команди. Бо «лиси» діють так, як колись «Динамо». Багато боротьби, величезне бажання, агресія – то те, чого не вистачає киянам зараз.

Ось і в матчі проти «Манчестер Сіті» динамівці грали, озираючись на власні ворота. Але чому не спробувати зіграти агрессивно, у наступальній манері? Так, можливо, на контратаці команда пропустила б. Проте ми бодай зрозуміли б, що спроби щось змінити були. Втім, кияни з самого початку грали так, наче рахунок 0:0 влаштовує їх, а не суперника. «МанСіті» - молодці. Вони провели гру раціонально, відштовхуючись від результату першої зустрічі. Навіщо напружуватися, якщо суперник невирішуваних завдань не ставить?

Оборонець Динамо 70-80-х: Після Мілевського нормального нападника у киян не було - изображение 2

Динамівцям треба змінювати стиль, бо з такою грою чемпіонами не стають. Навіть в Україні. Вважаю, треба менше довіряти невмотивованим на внутрішній арені леґіонерам. Треба ставити українців. Того ж Макаренка. Женя бодай здатен грати вперед, а не лише поперек і назад. Так, він не готовий, але у підіграші, з точки зору творення він дивиться у порівнянні з Антунешем помітно цікавіше.

А втрата Рибалки – то взагалі проблема. Велозу на цій позиції виглядає відверто слабо, а ще гірше – Петровіч. І головне ж, що Ребров давав Радославу шанс. Неодноразово. Проте серб довіри не виправдовує. Думаю, поки нема Рибалки, є смисл довірити Сидорчуку. А ось стан Гармаша турбує. В Англії він знову відіграв не дуже переконливо. Сподіваюся лишень, що Ребров підтримає Дениса і виставить його у найближчих матчах. Бо садити на лавку – то теж не діло. Особливо з урахуванням, що Гармаш може бути одним із ключових гравців збірної на чемпіонаті Європи-2016.

З нападом взагалі катастрофа. Теодорчик слабкий, а ліпшого за нього немає. Роман Яремчук ще сирий, щоб стати кваліфікованим футболістом йому ще рости й рости. Взагалі, позиція форварда залишається для «Динамо» проблемною ще з того часу, як пішов Мілевський. Скільки б на Артема не гнали, не писали, але ліпшого за нього нападника за останніх років десять у Києві не було.

Замінити Артема міг Зозуля. Але тренерам не вистачило терпіння. Вони відпустили Романа в «Дніпро». Я ж пам’ятаю цього хлопця ще зі школи. То людина з характером, боєць. Він ще тоді чіплявся за м’яч, боровся. Зозуля хотів у футболі чогось досягти і його нинішня гра за «Дніпро» доводить, що мети Рома таки досяг. А ось «Динамо» таких футболістів попереду бракує катастрофічно»