Мистецтво вчасно піти, або Майя Плисецька українського футболу

Збірна України 25 Березня, 18:44 1170
Мистецтво вчасно піти, або Майя Плисецька українського футболу
Чи наважиться Анатолій Тимощук прийняти рішення, якого від нього очікують?

До вас, ще верби, ви мої,

Ще вернеться весна, весна.
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!
(Л. Глібов)

Що б хто не казав, а такі матчі потрібні. Саме для того, щоб виявити напередодні завершального етапу підготовки до Євро-2016 рівень конкурентності тих футболістів, які постійного місця в основі не мають, але претендують на потрапляння до «списку 23-х». Звичайно, повної картини один поєдинок проти суперника калібру збірної Кіпру змалювати не міг, однак окремі тенденції окреслив доволі чітко. Приміром, що часті вилучення Олександра Кучера в поєдинках за клуб – то ознака його нинішнього ігрового стану. Тимчасові ці труднощі чи пов’язані з віком – покаже час. Наразі ж можна стверджувати, що без Євгена Хачеріді і Ярослава Ракицького українцям у Франції буде непросто. Проте очевидне й інше: Кучер, навіть у його нинішніх кондиціях, залишається першим запасним. Принаймні, поміж тих гравців, яких Михайло Фоменко викликає до збірної регулярно. Можливо, щось зміниться з поверненням у команду Дмитра Чигринського. Інших варіантів підсилення конкуренції в центрі оборони немає.

Мистецтво вчасно піти, або Майя Плисецька українського футболу - изображение 1

Інша річ – Анатолій Тимощук. Дії рекордсмена збірної, котрому через п’ять днів виповниться 37, ілюзій не залишили. То вже навіть не бліда тінь колись одного з найсильніших у Європі опорних півоборонців руйнівного плану, а погана копія навіть того Тимощука, котрий три роки тому грав у складі збірної в Подгориці в центрі оборони і наробив впродовж першого тайму стільки помилок, що другий тайм зустрічі з чорногорцями міг перетворитися у формальність. Звичайно, передачі поперек і назад у виконанні Анатолія в зустрічі з Кіпром дивувати не могли. Загострення гри не було стихією Тимощука навіть у найліпші роки. Вразило те, що оте «поперек» і «назад» у перших хвилин п’ять перебування старожила на полі приходилися або в аут, або в ноги суперникові. В одному з епізодів Анатолій узагалі ледь не вивів нападника кіпріотів своїм пасом начебто на Кучера з Бойком на побачення.

Мистецтво вчасно піти, або Майя Плисецька українського футболу - изображение 2

Тимощук – то Майя Плисецька українського футболу. Видатна балерина теж свого часу довго не могла піти зі сцени. Але ж балет, так само як і футбол – то не парний теніс, у якому Мартіна Навратілова спромагалася виграти US Open у міксті в 50-річному віці. Та ще й після значної паузи у виступах.

У футболі ігровий тонус і якісна практика у віці після 30-ти мають визначальне значення. Чи може цим похизуватися Тимощук, виступаючи у відверто слабкому чемпіонаті Казахстану? Матчі Ліги Європи проти «Бордо» - це добре. Проте чи достатньо? Відповіддю на це питання є дії Анатолія в зустрічі проти кіпріотів.

Вчасно піти зі спорту (а в нашому випадку – зі збірної) – то теж мистецтво. Евандер Голіфілд міг залишитися в історії великим переможцем Майка Тайсона, проте зіпсував собі репутацію, залишившись у рингу майже до 50-ти років і попрогрававши всіляким «мішкам». Рой Джонс-молодший взагалі дожився до того, що підсумував блискучу кар’єру, злакомившись на гроші і потрапивши під російським прапором в глибокий нокаут від рук бійця, на ім’я якого до того навіть уваги не звернув би.

Анатолій Тимощук за 16 років у складі збірної пройшов непростий шлях від людини, яка допускала 38 відсотків браку в зустрічі плей-оф відбору до мундіалю-2002 проти німців, до лідера і морального авторитета команди. А зараз перетворився на гравця, запрошення якого виглядає радше ритуалом, ніж визнанням кваліфікації. Перша віха – болюча, але необхідна в дебюті кар’єри кожного серйозного спортсмена складова. Друга – показник ігрового класу вкупі з харизмою в піковий період. А третя?

…У 2012-му Олександр Шовковський через травму плеча не зміг виступити на домашньому чемпіонаті Європи. Хотів, але не зміг. Будучи людиною самокритичною, Олександр попри всенародний статус «Вічно Першого», зумів, щоб зберегти для футболу себе і не стати клопотом для інших, визначитися з пріоритетами. Людське здоров’я не безмежне і для спортсмена важливо відчути той момент, коли варто зменшити об’єми. Не лише тренувальні, а й змагальні. Особливо в умовах, коли якісна зміна вже виросла.

Мистецтво вчасно піти, або Майя Плисецька українського футболу - изображение 3

Власне, з того, що Тимощук останнім часом присутній у збірній лише у статусі «лідера роздягальні», особливого секрету не робить ніхто. Втім, невже така роль влаштовує самого Анатолія? Невже він не розуміє, що при живих-здорових Ротані, Степаненку, Рибалці, Гармаші, Сидорчуку і Малишеві, не кажучи про умовних Гордієнка чи Політила, котрі викликів у нинішню збірну наразі не отримували, «лідер роздягальні» займає місце тих, хто міг би приносити реальну користь на полі?

Михайло Фоменко – людина жорстка, але совісна. Іноді поєднання цих рис може мати негативний ефект. Михайло Іванович своїх людей цінує. Тому очікувати, що в заключний період спільної праці він відчепить від команди гравця, який знаходився поряд і, треба дивитися правді у вічі, якусь користь впродовж часу спільної роботи приніс, не доводиться. Навіть якщо футболіст цей виглядає слабо у зустрічах з суперниками рівня збірної Кіпру. Погодьтеся, для того ж Сидорчука, який через пошкодження грає на початку весни за клуб мало, участь у вчорашньому поєдинку в складі національної команди була не менш важливою, ніж знаковий лише з точки зору статистики вихід для легенди.

Мистецтво вчасно піти, або Майя Плисецька українського футболу - изображение 4

З огляду на усі фактори, Тимощук, звичайно, міг би прийняти непросте рішення самостійно. То був би гідний вчинок. Оголосивши про те, що у найближчому поєдинку проти Вельсу він попрощається зі збірною, Анатолій не лише б полегшив завдання тренерів і забезпечив гарні проводи на головній арені країни собі особисто, а й приніс би команді користі значно більше, ніж харизмою у роздягальні. Місць у заявці лише 23 і буде дуже шкода, якщо тренерам доведеться обирати між моральними авторитетами, які грати вже не спроможні, й справді якісними чинними гравцями, які можуть приносити користь на полі, але лідерами колективу в силу молодості бути ще не здатні.

Зрештою, не повірю, що авторитетом у цій збірній є лише Тимощук. Ротань, Кучер, Федецький, Зозуля, Коноплянка, Ярмоленко – невже не достатньо? А Анатолій Олександрович Тимощук, певен, з часом може знадобитися збірній і в іншому статусі. Скажімо, в тому, в якому вчора дебютував багаторічний партнер Тимощука Андрій Миколайович Шевченко.