- Як Ви оцінюєте нинішнє покоління футболістів київського «Динамо»?
- Я вважаю, що в останні роки робота в команді ведеться у правильному напрямку. Добре, що українським футболістам дають більше шансів, можливостей грати і проявляти себе. Вважаю, що «Динамо» має в першу чергу покладатися на наших футболістів, хоча я не заперечую, що сильні легіонери теж повинні бути. Але переконаний, що в нашій країні також багато сильних футболістів, тільки треба більше їм довіряти.
- Результати «біло-синіх» під керівництвом Сергія Реброва говорять самі за себе, чи не так?
- Головне, що київське «Динамо» нарешті має того тренера, в якому є перспектива. Я би навіть сказав, тренерський тандем. Тепер потрібно нинішній команді ще прищепити стиль, хотілося б, аби в матчах зі свідомо слабкими суперниками за перших 15-20 хвилин команда робила результат, а потім вже грала в своє задоволення. Цього поки немає, але я сподіваюся, що скоро це прийде.
- У полі зору головного тренера «Динамо» зараз є ціла група футболістів, які пограли в дублюючому або молодіжному складі. Ви свого часу також пробилися в основу через дубль. Чи бачите Ви в комусь із цих хлопців майбутніх зірок?
- Справа в тому, що я настільки всіх не знаю, не слідкую за всіма випускниками. Одне можу сказати: головне, що молоді хлопці зараз отримують шанс. А ті, хто на кілька років молодші, на їх прикладі бачать, що у них є можливість потрапити до першої команди, значить, варто ретельно працювати, викладатися, цілковито присвячувати себе футболу. Адже ще не так давно був період, коли таких шансів не давали. Хлопці знали, що як би вони не намагалися, скільки би вони не грали, шансів у них не буде.
Сподіваюся, що цей переломний момент стався. Думаю, що більшість батьків, діти яких починають займатися футболом, хочуть віддавати їх в «Динамо». Значить, треба цим користуватися, виховувати їх, шукати – і серед них обов'язково зустрінуться талановиті футболісти.
Адже «Динамо» Київ – найпопулярніший клуб в Україні, бренд не тільки в Україні, але і в Європі. Але ще кілька років тому, коли були міжнародні матчі, мені було незручно і неприємно чути або читати, що до «Динамо» в Європі ставляться як до посередньої команди. У наш час такого ставлення не було. Хочеться, щоб клуб поважали так, як і раніше. І зараз нинішнє покоління відроджує цю славу.
- У Вашій кар'єрі також був момент, коли ви сумнівалися, чи вдасться Вам пробитися в основний склад. Адже приходили люди з інших команд, які часом витісняли вихованців, займали їх місця...
- Так, у той час теж запрошували гравців з інших команд. Але вони були кращими за своїх. Якби динамівці були кращими, то я впевнений, грали би вони. А в нинішній час, за винятком кількох останніх років, було так, що брали легіонера не кращого, а навпаки, гіршого, ніж динамівець. Звичайно, це прикро. Якби я був на місці цих хлопців, у мене теж не було би стимулу, аби щось доводити. Краще піти до іншої команди...
У вихованця клубу, якщо він серйозно ставиться до справи, з юних років серце динамівське, він буде завжди переживати за рідну команду. У нього тут сім'я, батьки, родичі. Значить, він буде віддаватися за честь «Динамо», честь країни. А коли до нас приїжджають грати іноземці, для них головне – контракти. Їм все одно, за «Динамо» вони грають чи ні, аби тільки гроші платили.
- У нинішньому сезоні Ліги чемпіонів «Динамо» поступово набиралося впевненості в тому, що команді до снаги протистояти командам топ-рівня. А в який момент до Вашої команди прийшло це почуття впевненості у своїх силах під час тріумфу у Кубку володарів Кубків УЄФА 1986 року?
- Запорука нашого успіху була в згуртованості. Коли Валерій Васильович нас очолив у 1984-му році, ми посіли четверте місце. Багато гравців пішли, або «їх пішли», на їх місце прийшли нові. Створювалася нова команда. Тоді все співпало - прийшов Васильович, прийшли гравці з другої ліги, яких мало хто знав, і всі хотіли чогось досягти. У кожного з нас тоді було величезне бажання, мотивація.
У команді Лобановського у нас склався такий підбір гравців і мікроклімат, що ми виходили і билися кожен за кожного. Нам було все одно, хто наш суперник на полі, ми виходили і робили свою справу. Ми відчували, що у нас є підтримка, є мудрий тренер, який все нам пояснював, до слів якого ми дуже серйозно ставилися. Валерій Васильович нам говорив тоді, що якби не було нас, то не було би і його такого, а якби не було його, то не було би і нас, - цитує Раца офіційний сайт ФК «Динамо» Київ.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
