- Емоції чудові, як і завжди, коли здобуваєш перемогу! Я відчуваю себе щасливим, чесно Вам скажу! Радий, що наша робота перетворилась у цей результат. Я дуже радий за хлопців, безпосередньо за футболістів, за свій тренерський штаб. Скажімо так, я щаслива людина.
- Які завдання та цілі у збірної на Євро?
- Поїхати на чемпіонат Європи. 8 квітня – жеребкування. Поїду туди, подивлюся, хто нам випаде з суперників. Сядемо з хлопцями і обговоримо наші плани. Все залежить від нас самих.
- І все ж таки?
- Хочемо виграти медалі. У нас немає зірок, але усі хлопці товаришують один з одним, і це найголовніша перевага нашої збірної.
- Англія - фартова для Вас країна: вдруге поспіль, коли еліт-раунд проходить на території цієї країни, українці здобувають путівку до фінальної частини континентальної першості.
- Це збіг обставин. Говорячи про вихід збірної U-19 два роки тому, можу сказати, що це було везіння. Проте везіння також треба заслужити. Ми цього прагнули, цього досягли, а значить, робили все правильно.
- Ви говорили про те, що два роки тому грали на тому самому стадіоні…
- Так, грали на тому ж стадіоні, були у тій самій роздягальні, усе те ж саме. І наприкінці гри могли забити переможний гол. Хлопці вийшли втрьох на двох захисників і не забили, а згодом вже англійці відповіли миттєвою контратакою і могли виграти. І навіть дощ перед грою був, як і того разу.
- У чому ваш феномен? Ви вдруге поспіль виходите на чемпіонат Європи: спочатку U-19, тепер – U-17.
- Ніякого феномену немає. Ми не намагаємося копіювати якісь команди – іспанців чи німців. Ми просто уміло використовуємо наші козирі. Використовуємо низку факторів, в яких ми можемо бути сильнішими за суперників. Стовідсоткова самовіддача та бажання, фізична та тактична підготовка. Немає сенсу змагатися із топ-збірними у тих компонентах, в яких ми апріорі їм програємо. І це не наша провина, такі реалії сьогоднішнього вітчизняного футболу.
Не можна казати, що це моя заслуга. Це досягнення всього тренерського штабу, всіх людей, які працювали та віддали усі сили для цього результату! Хочу, щоб про них також усі знали - це мій асистент Андрій Аннєнков, тренер воротарів - В’ячеслав Кернозенко, представник комплексно-наукової групи - Віталій Левченко, менеджери команди - Ігор Якубовський та Олексій Некрасов, лікар - Павло Трофімчук, масажист - Євген Пегета. Ці люди щодня віддавали усі свої сили задля підсумкового успіху команди. І я радий, що наша збірна поїде на чемпіонат Європи.
- Можна подумати, що двічі по 3:0 - і путівка на Євро дісталась Вам дуже легко…
- Насправді, це не так. Просто ми дуже добре підготувалися, у першу чергу фізично - за що я хотів би окремо подякувати клубним тренерам, які відгукнулися на мої прохання і також зробили свій внесок в цю перемогу. Також ми добре знали суперників. І збірну Фінляндії, і збірну Туреччини. Хоча, кажучи відверто, перший тайм матчу проти Туреччини був явно не на нашу користь, проте ми зуміли зібратися та здобути впевнену перемогу.
- Що Ви сказали хлопцям після перемоги?
- Ми традиційно зібралися в центральному колі, відсвяткували перемогу. Я їх привітав та сказав, що турнір не закінчується - нам потрібне перше місце. Щоб вдома ніхто не сказав, що ми потрапили на чемпіонат Європи завдяки тому, що було змінено регламент змагань. Тепер там виступатимуть 16 команд. Тому ми хотіли зняти усі питання щодо найсильнішої команди у нашому квартеті.
Останній матч, звичайно, був дуже важким, проте ми зуміли зрівняти рахунок - це зробив Сич. До речі, саме він наприкінці матчу врятував нашу команду від голу, головою вибивши м’яч з лінії воріт. А наступного дня в нього був День народження (посміхається).
- Чи маєте якісь побажання з приводу жеребкування? Чим будете дивувати суперників на турнірі?
- Ніяких конкретних побажань немає. Як будемо здобувати результат? Як завжди: за рахунок командної гри та великої волі до перемоги.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
