- Після вчорашнього матчу я майже всю ніч не спав, намагаючись знайти пояснення своєї поведінки після фінального свистка. Перш за все, хочу вибачитися перед партнерами по команді за те, що в першому матчі заробив попередження, яке не дало змоги допомогти їм в матчі-відповіді проти «Зорі». Зізнаюся, що перебувати в грі і стежити за нею з трибун - абсолютно різні, несумісні речі. У грі переживаєш всі події набагато простіше і більш виважено. На трибунах все сприймається набагато гостріше, і я хочу зазначити, що зараз повністю розумію всіх українських уболівальників, які підтримують свої команди на трибунах, і усвідомлюю, які емоції вони відчувають. Там стан близький до стану афекту, коли на перший план виходить уболівання, а вже потім - холодний розум. Зараз я каюся, що не залишився в секторі з дніпропетровськими вболівальниками до фінального свистка. Упевнений, якби так сталося, ніякого інциденту не було б. А так, в дуже заведеному стані я опинився біля поля, і емоції від розчарування результатом, які повинен був погасити в собі, вийшли назовні. Дуже шкода, що не зміг їх стримати. Шкодую про це і ще раз прошу вибачення за свою поведінку у кожного вболівальника, який бачив цей інцидент.
- Як ви прокоментуєте свої дії по відношенню до суддівської бригади?
- Мені дуже шкода, що мої неконтрольовані емоції всі сприйняли як застосування фізичної сили по відношенню до арбітрів. Так, в коридорі, який вів в підтрибунне приміщення, я зробив рух ногою, який можна трактувати як удар, і про це я також щиро дуже шкодую. Відразу після гри я особисто вибачився перед суддівською бригадою. Я не експерт, який може оцінювати дії арбітрів під час гри. Нехай про це говорять ті, хто в цьому компетентний. Але за останні роки (і це слова більшості експертів) саме «Дніпро» став тією командою, яка більше за інших в Україні постраждала від спірних суддівських рішень. Арбітраж став болючою темою всередині колективу. Але при всьому цьому віддаю собі звіт в тому, що причину поразок потрібно шукати переважно у власній грі, а не в суддівських рішеннях. А тим більше, впливати на суддів тим чи іншим чином. Тому ще раз прошу вибачення і у Анатолія Абдули, і у його асистентів за своє агресивне поводження.
- Вам може загрожувати серйозне покарання...
- Розумію, що за всі свої провини потрібно нести покарання. Я готовий до цього. Але можу пообіцяти, що ця ситуація стане для мене серйозним уроком. Переглянувши післяматчеві телевізійні кадри, можу запевнити всіх українських уболівальників, що такого Романа Зозулю більше ніхто ніколи не побачить. Спортивна агресія повинна бути на футбольному полі і залишатися там, але вона не може бути фізичною і злою. Відчуваю зараз величезне бажання реабілітуватися в очах всієї футбольної громадськості країни. Повірте, якщо у мене буде така можливість, в найближчих матчах за клуб і за збірну України зроблю все, щоб уболівальники якомога швидше забули про цю неприємну історію.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
