- У вашої команди така тактика – виснажувати суперника в першому таймі, після чого робити посилення, в тому числі і кадрові, і забивати голи?
- Важливо виходити на поле і виконувати те, про що ми домовляємося з тренером. У деяких іграх у нас виходило забивати гол вже в перші десять хвилин, намагаємося так і робити, досягати максимального результату в першому таймі, але не завжди це вдається.
- Ніч, проведена в дорозі, не позначилася на функціональній готовності?
- Якщо чесно, позначилася. Ноги підсіли, ще й трава на цьому стадіоні густа. Так, 20 годин в поїзді позначилися, і нам було непросто. Але нічого, нам не доводилося вибирати. Головне було перемогти і показати при цьому хорошу гру.
- Спостерігаючи за першим таймом з лави запасних, ти аналізував, у чому слід додати, які слабкі сторони суперника, якими можна скористатися?
- В принципі, суперник давав нам робити все. Ми непогано почали, були хороші передачі вперед, хлопці відкривалися, створювали ширину. Звичайно, можна було робити побільше флангових подач. Але потім ми почали допускати брак, і суперникам стало легше. У другому таймі ми знову почали грати в пас, у нас знову з'явилися хороші атаки. Завдяки цьому нам і вдалося забити голи.
- У перерві тренери вносили якісь корективи у гру команди?
- Я пішов розминатися. З того, що я чув, це акцент на своїй грі, тому що суперник давав робити все. Потрібно було тільки внести корективи у свою гру.
- Прокоментуй епізод з призначенням пенальті. Чому саме ти взявся його пробити?
- Я віддав пас Кравченку, він витримав паузу, захисник «покотився» у підкаті, він вдало підставився і заробив пенальті. Я завжди впевнений у собі, намагаюся бити пенальті, так і пацани начебто не проти. Я просто був упевнений, що реалізую, тому і взявся пробити. Головне, щоб ми забивали голи і вигравали матчі.
- Якби не пенальті, була впевненість, що врешті-решт вам вдасться розхитати оборону і забити гол?
- Думаю, так. У нас було багато моментів для взяття воріт, ми непогано грали. Думаю, що якби не пенальті, то ми все одно забили би цей гол і дотиснули суперника.
- Ти класно асистував, коли забивався другий гол. Це була напрацьована комбінація?
- Та ні, просто імпровізація. На швидкості я відчуваю момент і намагаюся вичавити з нього максимум. Неважливо, хто заб'є, віддам я пас або сам заб'ю. Головне, щоб ми в кінцевому підсумку забивали переможні голи, команда вигравала і ми стали чемпіонами.
- Третій гол також був незвичайним, причому ти забив головою...
- По суті, я ледве влучив по м'ячу, міг би і промахнутися. Вдарив оком (сміється). Крайні нападники завжди повинні закривати дальню штангу при атаці з протилежного флангу. Тим більше, що в тому епізоді я опинився один. Добре, що влучив у практично порожні ворота.
- Ти вже став чемпіоном у складі молодіжної команди, залишився один крок до чемпіонства і з юнацькою командою. Що для тебе це означає? Чи не втрачаєш мотивацію?
- Ні, звичайно, не втрачаю. На рівні дитячих команд я ніколи не ставав чемпіоном. Тому мені завжди хочеться досягати такого результату. Завжди приємно ставати чемпіоном.
- Наступний матч може стати вирішальним. Чи вистачить сил на гру із серйозним суперником у Дніпропетровську?
- Я думаю, вистачить, мотивація зашкалює. Всі хлопці хочуть стати чемпіонами. Ми вже виконали велику роботу, і залишився всього один крок. Я впевнений, що ми викладемося повністю, доб'ємося позитивного результату і станемо чемпіонами! - наводить слова Циганкова офіційний сайт ФК «Динамо» Київ.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
