Михайла Фоменка критикували за надлишковий консерватизм, мовляв, не любить і не хоче тренер підпускати до складу збірної молодь, витискаючи соки лише з признаних ветеранів. А коли Михайло Іванович запросив до Франції на чемпіонат Європи молодого Зінченка, тренера знову критикували.
Критикували через те, що персона Зінченка – неоднозначна. І через те, яким способом Олександр, як і решта представників російського чемпіонату, опинився в розташуванні збірної. Був застосований хитрий прийом замилювання очей: в Києві українська дружина зібралася в, так би мовити, патріотичному складі, - без представників чемпіонату Росії, - а «заробітчани», серед яких і Зінченко, підтягнулися пізніше. По відношенню до українського вболівальника – дуже негарно. Все таки, змалку вчать, що своїх рішень боятися не потрібно і за вибір завжди потрібно відповідати. Викликали «росіян» – їх потрібно було провести напряму, як і решту команди і подивитися українським уболівальникам у вічі, а не шити з людей дурнів.
Це перша ластівка, через яку до факту запрошення Зінченка вболівальники налаштовані досить скептично. Друга – це той цирк, який був влаштований в матчі відбору проти Іспанії, коли Україна, замість того, аби намагатися вирвати прийнятний для себе результат, загравала Зінченка. Так, заграти Олександра потрібно було, аби ласі до всього чужого російські вороги не загарбали його, але потрібно було це зробити інакше – не в такий спосіб і не в такий момент.
Нарешті, негарно пахне весняна історія з ігноруванням Зінченка, як і решти представників чемпіонату окупанта. Негарно тому, що аж надто неприкритими були кабінетні рішення. Хотіли не викликати Зінченка – потрібно було це вирішити тихенько і заздалегідь, а не надсилати людині виклик, а потім «ліпити» відмазки про хвороби, відправляючи Олександра з Києва наче прокаженого.
Ось і сформувалася картина про Зінченка як про неоднозначну персону і про неоднозначний вибір тренерського штабу. Але чемпіонат Європи може змінити акценти. В товариських зустрічах Зінченко продемонстрував, що від нього може бути користь. І саме він, а не Коноплянка з Ярмоленком (з їхніми можливості ми, як і європейці, знайомі добре) може стати відкриттям турніру від українців.
Але найоптимістичніше те, що після Євро-2016 Зінченко, швидше за все, в Росії вже не гратиме. Стрімко поширюється інформація, нібито Олександр знаходиться в кроці від підписання контракту з «Манчестер Сіті». Також в списку претендентів на українця фігурує дортмундська «Боруссія», зацікавлений в послугах Олександра і «Шахтар». Куди б не перейшов Зінченко, - головне, щоб подалі від Росії. Тоді тренери збірної з чистим сумлінням і без цирків запрошуватимуть Олександр до збірної, а тому нічого не заважатиме заробляти глядацькі симпатії.
Як кажуть, в добру путь!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
