За останній день я почув багато відгуків на відео, зняте одним з кремлівських пропагандистів, який має англійське коріння, і з яким я перетнувся у Франції (на відео, яке наведено нижче, все починається з п’ятої хвилини). Навіть імені його не знаю, це не так важливо. І не хочу його пам’ятати. З самого початку хочу сказати, що був неправий. Мені не варто було вестись на його провокацію. Вже пізніше, аналізуючи ситуацію, зрозумів, що це була свідомо підготовлена провокація. Цей покидьок прийшов до стадіону та сам наривався до вболівальників збірної України. Ви собі спокійно йдете на футбол і тут вам починають розповідати кремлівські тези. Він говорив заготовлений текст і більше нічого не чув. Якщо йому наводили якісь аргументи, він лише гучніше починав кричати. Коли помітив його, то у мене одразу з'явилася ненависть. Це погане відчуття. І церква вчить, що треба пробачати. Але дуже важко стримати себе, коли бачиш людину, яка безпосередньо брала участь у великій кількості маніпуляцій, в результаті яких багато з українців та людей з інших країн реально повірили в існування хунти та фашизму у центрі Києва. Я дуже добре пам’ятаю, як їхав знімати матеріал про кримські клуби. Півострів уже знаходився під російською владою, але там ще не провели псевдореферендум. Як я ховав своє посвідчення журналіста та подорожував у Крим без камери, побоюючись, що мене знімуть з потягу. У купе одна кримчанка теж розповідала мені, що на Майдані були фашисти та наркомани. Хоча я був там і бачив іншу картину. Вона не наближалася до Майдану у часи революції і на кілометр, але дивилась російські канали і була переконана, що у Києві відбувається фашистський переворот. Таку точку зору вона, як і багато інших, сформувала за допомогою пропагандистських «кадрів», одного з яких я зустрів поруч з стадіоном у Ліллі перед стартом матчу Україна — Німеччина.
В один момент мені дуже хотілось просто вдарити його. Я дивився у його вічі і бачив як він тремтить. Він же знає, чим займається насправді. Саме ці хлопці розпалюють війну між народами. Мені не потрібно було штовхати його чи ображати. Це нічого не дало. Треба було запитати, що він скаже про збитий нідерландський «Боїнг» з російського «Буку», чи російські війська, яких нібито немає на Донбасі.
Ця ситуація війною на Донбасі, до речі, дуже зачепила і мою родину. Виявляється, мій троюрідний брат, якого я бачив три рази в житті, повіривши подібним мерзотникам, приїхав з Москви на Донбас воювати. Напевне, теж проти фашизму. Його «поїздка» відбувалася через військкомат. Хлопця вбили у донецькому аеропорту. А тіло родина тихенько забирала через військкомат Ростова. І так тихенько, щоб ніхто не чув і не знав. Адже російських військ нібито на Донбасі немає. Мій далекий родич сам винен у тому, що сталось. До нього додому українці не збирались.
А ще я дуже завівся, бо моя дівчина розповідала мені, як один з її родичів, який воював на Донбасі, бачив як цей «найчесніший журналіст» «грався» на відео з тілами українських військових. Він упізнав на відео свого вбитого друга, з яким ця маріонетка просто «гралась» на камеру. Тому я не зміг стримати своїх емоцій та повівся на провокацію цього прихвостня.
Багато людей писали, що треба було його вдарити. Але, напевне, саме для цього він і прийшов до стадіону — підняти скандал, що українські вболівальники побили журналіста з «мегаоб’єктивного» каналу. Який якраз за рахунок таких подій може підняти до себе інтерес. Насправді, українці в черговий раз продемонстрували, наскільки ми толерантний народ. Можливо, постійно через це і страждаємо. Я не можу собі уявити, щоб умовні турки, азербайджанці чи ті ж росіяни втримались і не вдарили його. До речі, другий тайм гри Україна-Німеччина я дивився зі своїм товаришем-журналістом з Росії. Він щиро вболівав за збірну України, та дуже хотів щоб ми зрівняли рахунок. Повірте, є молоде покоління думаючих росіян, які їздять у Європу та розуміють, що насправді відбувається між нашими країнами. Інші дивляться телевізор та слухають різних покидьків. Які заслуговують на те щоб отримати в пику.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
