Спробуємо згадати, чим нам запам'яталася ця група.
Центр поля - в центрі уваги
Мобільна і працьовита трійця Інлер-Дземаїлі-Бехрамі, пітбулі, стрімкі гепарди і бомбардувальники воріт в одній особі, вже чимало років тримають збірну Швейцарії на пристойному рівні. На Євро-2016 відчеплений тренером чемпіон Англії Інлер (у «Лестері» сидів в запасі) був чудово замінений. Новачка «Арсеналу» Граніта Джаку вже порівнювали з Андреа Пірло і Бастіаном Швайнштайгером. До них йому все ж не вистачає м'якості, елегантності і бачення поля. Але «фізика», мобільність, швидкість, точність, удар - мова про чудовий зразок сучасного опорника. Після другого туру за загальною кількістю передач на турнірі він поступався лише Тоні Кроосу. І після третього залишиться серед лідерів в цьому компоненті.
Немолоді (всі розміняли четвертий десяток) Овідіу Хобан, Андрій Препеліце і Міхай Пінтілій не менш позитивно впливали на гру збірної Румунії на цьому турнірі (про це нижче). Центр поля албанців працював не менш ефективно.
З Францією ж все було складніше. Та навіть цікавіше. Якщо Блез Матюїді просто буденно не вражав, особливо в атаці, то навколо Седріка Канте і Поля Погба розігралася справжня драма. Першого, наприклад, порівнювали вже мало не з Клодом Макелеле, і для одного з лідерів «Лестера» такий тягар поки здається надважким. У всякому разі, він аж надто намагався бути в грі, занадто шукав несподівані ходи. І поки що не дотягує до рівня чемпіона Європи.
Ви бачите форвардів? А вони є?
Олів'є Жиру під вогнем критики, незважаючи на гол. Нещодавно критикований за зайву вагу гравець з чемпіонату Мексики в якості другого форварда «Ле Бле» - це якийсь збій в програмі. Харіс Сеферович марнує купу моментів, в третьому матчі поступившись місцем єдиного форварда хавбеку Емболо. Симпатичним албанцям також явно не вистачало нового Іґлі Таре або Ерьона Богдані. Три матчі збірної Румунії - три різних форварди на вістрі. І всі не вражали. В підсумку багато штанг і поперечин, невикористані «вбивчі» нагоди і лише дев'ять голів у шести матчах групи. Карім, Карім, що ж ти наробив...
Грішний Ангел
Віктор Піцурке - тричі, Ангел Йорданеску - двічі, старий Емеріх Енеї, тренери без досвіду Ласло Болоні і Георге Хаджі - «Чаушеску» і «Хрещений батько» румунської федерації Мірча Санду тренерів обирав погано. Його наступник Резван Бурляну почав відчищення прогнилого румунського футболу, залучив нових спонсорів. Але коли після невдачі перемовин з зіркою калібру Мірчі Луческу (Марчелло Ліппі) технічний директор збірної Ангел Йорданеску (Михайло Фоменко) вирішив призначити на посaду головного тренера... себе - повіяло вітром Санду.
Північна Ірландія, Угорщина і Греція, що програла Фарерам, 11 забитих м'ячів в десяти матчах, блідий футбол - так Генералу вдалося вивести збірну на Євро. Втім, лише два пропущених у відборі і гольова феєрія в останніх товариських матчах надихали на оптимістичні думки. І слід відзначити, за грою румуни приємно здивували.
Збірна, що не здатна грати у яскравий футбол (за словами самого тренера) постала зібраною, жорсткою командою, яка непогано пресингує і створює дещо в атаці. 64 роки на двох і гра в чемпіонаті Ізраїлю минулого сезону не завадили двом провідним опорникам - Овідіу Хобану і Міхаю Пінтілію фактично зупинити французів і здатися лише генію Пайєта. Але лише два голи і обидва з пенальті, лише нічия за доброї гри проти швейцарців і поразка від албанців майже без боротьби - Ангелу час відпочивати.
Кращий гравець і відкриття турніру
Ще до закінчення групового турніру можна назвати його кращим гравцем Дімітрі Пайєта. Здавалося, з такими енергійними, але м'якими гравцями, як він, Коман, Марсьяль, морально втомлений після фіналу ЛЧ Грізманн можна грати яскраво. Але не брати Євро. Та святе місце порожнім не буває. Швидкість, техніка, рух, відмінний удар, 36 асистів протягом двох останніх сезонів - на 29-річного уродженця острова Реюньон в Індійському океані до цього не звертали увагу лише через брак голів та нібито відсутність лідерських якостей. На Євро він спростував обидві тези, вже за два матчі ставши улюбленцем французької публіки. Гол-шедевр у ворота Румунії (кращий на турнірі), асист тоді ж, гол албанцям. Пошук м'яча, рух, дриблінг, елегантність - все це нагадувало кращих французьких креативників. Ви чули, як зустрічали його вихід на заміну вчора?!
Албанія проти Албанії
Лише одне четверте місце (і не більше) протягом останніх 25-ти років. Статус карлика, а потім - майже карлика. А тим часом в Швейцарії росли діти біженців з Албанії і екс-Югославії. І, як і у всіх дітей іммігрантів в усіх країнах, мало не єдиною їх «путівкою в життя» міг бути футбол. І поки представники «титульних націй» грузнуть в комп'ютерах і фаст-фудах, діти імігрантів посідають їхні місця в футбольних командах. Зрозуміло, не всі здатні пробитися на вершину. Тож залишається достатньо для «історичної батьківщини».
В підсумку шість уродженців Швейцарії в збірній Албанії і один - Німеччини (плюс п'ять уродженців Балкан, які отримали футбольну освіту вже в Швейцарії), екс-гравці юнацьких збірних Швейцарії, протистоять шести підопічним Владіміра Петковіча албанського походження і ще одному - боснійського. Етнічні албанці і уродженці Швейцарії Таулант Джака і Шкельзен Гаши (і вихованці швейцарських клубів Ермір Леньяні і Бурім Кукелі) прямо на полі б'ються з Шерданом Шакірі, Валоном Бехрамі, Блерімом Дземаїлі, Адміром Мехмеді і Гранітом Джакою. Вони ж дуже пристойно виглядають проти Франції і здобувають історичну перемогу над Румунією. Навіть у Німеччині вже встигли забути ганебні 0-0 в Тірані, столиці найбіднішої і найзакритішої тоді країни Європи, які позбавили західних німців фінальної частини Євро-68. Нині найвідкритіша збірна Європи вже записала нову яскраву сторінку до своєї історії.
Брат на брата
Вже на цьому турнірі ми бачили, наприклад, «дербі Кабо-Верде» між французом Патрісом Евра і швейцарцем Желсоном Фернандесом. А дербі братів Кевіна-Прінса і Джерома Боатенга ми бачили у матчі Німеччина - Гана на ЧС-2010. І, на відміну від останніх, жодних скандальних сімейних історій Граніт і Таулант Джака нам не запропонували. Просто старший брат не такий талановитий, грав лише у Швейцарії і чимало був запасним. Тож з радістю прийняв пропозицію збірної Албанії. А ось Граніт вже в юному віці, незважаючи на статус суперпотенціала, пристрастно бажав виступати за збірну етнічної Батьківщини. Та це було ще до «швейцарської революції», під час безладу в ФШФ. Тож в підсумку він змушений був прийняти пропозицію країни народження. Битва найкращих друзів 11-го червня в Лансі змусила матір замовити особливу футболку, із з'єднанням двох прапорів і великим написом прізвища під ними, без імен. Зрозуміло, вона відмовилася повідомити, за кого вболівала.
Кращий гравець - Дімітрі Пайєт. Див. вище
Прорив групи - Дімітрі Пайєт. Див. вище
Розчарування - Поль Погба
Немає жодних сумнівів, що він тягне рівень чемпіона Європи. Більш того, за відсутності Каріма Бензема, Франка Рібері, Матьє Вальбуена і інших «харизматиків» саме зірка «Ювентуса» просто зобов'язана стати лідером цієї збірної. Проблема в його «некомандності». Він надто нагадує Златана Ібрагімовіча або Маріо Балотеллі. Неземний атлетизм, шалений удар, бажання бути першим. І разом з тим ці не системотворчі гравці вимагають будувати систему під них. Не вписуючись, Поль нервує (наприклад, починає показувати середній палець журналістам), тягне ковдру на себе, а потім втрачає бажання. Поки Дешам згасив пожежу. Та чи не спалахне вона знову?
Кращий тренер - Джанні Де Б'язі
Після невдач з місцевими фахівцями і зарубіжними «заробітчанами» і просто тренерами низького рівня, в Албанії вирішили піти іншим шляхом. Нічим не примітний, але тренер з чималим досвідом у Серії А та у Ла Лізі, який бажає «змінити фазу» і не залежить від місцевих груп інтересів - саме те, що потрібно кризовим збірним і федераціям (натяк зрозумілий?). Почав він погано, посівши все те ж п'яте місце у відборі на ЧС-2014. Та спокійна робота і адаптація «швейцарців» поступово дали результат - героїчна перемога в Португалії, очки в найпотрібніші часи у Вірменії та Данії, чотири очки в двох товариських зустрічах проти французів - все свідчило про серйозність намірів. Зрив матчу в Белграді вибив з колії сербів, але ніяк не албанців. Зібраність, жорсткість, організація, зважена сміливість - такою постала його збірна у Франції. Його відмінне тактичне рішення з двома правими захисниками успішно зупиняло навал Евра, Марсьяля, Пайєта, Матюїді і Комана, поки у Ліли і Хюсаї залишалися сили. Недарма він один з кандидатів на посаду тренера збірної Італії після Антоніо Конте.
Фото - UEFA.com, Getty Images, Zimbio.com
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
