Олександр Ушаков: «Перед відбором на ЧС-2018 потрібно змінити мислення гравців. Вони повинні зрозуміти, що представляють свою країну»

«Виступ збірної України у Франції — це провал, трагедія українського футболу. Це ганьба. Мені як журналісту і вболівальнику дуже соромно. Наша збірна продемонструвала безхарактерну гру, абсолютно нічим не виділившись.

Звісно, можна говорити, що останні 20 хвилин першого тайму проти збірної Німеччини ми добре відіграли, молодці, але користі – нуль. Жодного забитого м’яча вже п’яту гру поспіль на чемпіонаті Європи.

Ми можемо довго критикувати нашу збірну – це і буде відбуватися в пресі найближчим часом, але потрібно почати з того, що в нас немає фундаменту – дитячого і юнацького футболу. На футбол виділяються дуже малі кошти. Часто не всі вони надходять туди, куди потрібно, а осідають в кишенях у чиновників. В нас не фінансується спорт. Наш футбол – це ігри олігархів, людей, яким це цікаво, і вони можуть на це виділяти кошти.

Наші ж зірки – Ярмоленко і Коноплянка не відчувають конкуренції у збірній. У Коноплянки в «Севільї» зовсім інші вимоги. Ярмоленко хоче піти в один з європейських чемпіонатів, але на ЄВРО-2016 він не показав нічого. Ті ж фанати «Евертона» говорять, що вони не хочуть бачити Андрія у своїй команді з такою грою. Наші «зіркові» футболісти наголошували, що вони гратимуть за країну, за вболівальників, за себе і «того хлопця», але ми цього не побачили.

В нас немає команди. В нас – набір індивідуальностей, особистостей. Немає єдиного, монолітного колективу. Вони грають без бажання – це було помітно в кожній грі. Розводять руками, коли неточний пас віддають. Та побіжи ж ти і відбери м’яч! Вони просто стоять, а в стоячому положенні у футбол не грають.

Перед відбором на ЧС-2018 потрібно змінити мислення гравців. Вони повинні зрозуміти, що представляють свою країну. Ті ж Селезньов і Коноплянка говорять: «Ми вийшли на чемпіонат Європи – чому ви ще нас критикуєте». Вони показали беззубу гру – яка користь з цього виходу? Радіти нам чи що?

Андрій Шевченко як тренер – це «темна конячка». Ми не знаємо його тренерські здібності: який він мотиватор, стратег, тактик. Навіть не знаємо, які він функції виконував у штабі Михайла Фоменка. Але я говорив з людьми з ФФУ, де він отримував тренерську ліцензію типу «ПРО», і всі запевнюють, що в нього чудове мислення в плані тренерства. Він вже не оцінює гру як вболівальник чи футболіст, а більше звертає увагу на змішення гравців, хто куди має забігати, де є вільні зони, як і в якій ситуації краще задіяти гравця. Для мене Андрій Шевченко як тренер - це загадка. Хоча теорія теорією, а практика - це зовсім інше. Не можу сказати зі 100% впевненістю, але, на мою думку, Андрій Шевченко був би хорошим головним тренером нашої збірної.

Михайло Фоменко – авторитарний тренер. Він сам налаштовує команду на гру. Якби команду мотивував його помічник, а не він – питань виникало б ще більше. Робить установку на гру, розмовляє перед виходом на поле з гравцями саме головний тренер. Він несе відповідальність за мотивацію і недомотивацію, за результат».