Перед матчем, під час нього та по його завершенні у Фейсбук спільноті я побачив картину, яку так хотілося б спостерігати на адресу нашої збірної. Українці щиро вболівали за «вікінгів», порівнюючи їх з українськими футболістами.
І таких постів було багато. Ісландські футболісти не побігли мінятися футболками з французами після поразки, як робив це Анатолій Тимощук після того, як замінив форварда Зозулю в матчі, який Україна програвала Польщі.
В Ісландії в цілому не було ніяких «тимощуків» у складі. Ісландці поважали своїх вболівальників.
Президент Ісландії Гудні Йоханессон, що не так давно переміг на президентських виборах, був з фанатами на трибунах. Ні, не заради піару. Він одягнув футболку збірної і змішався з натовпом. Прийшов просто повболівати.
Програючи 0:4 Ісландія бігла вперед і забила. Коли пропустила п'ятий, збірна все одно пішла вперед і забила французам другий гол. Нам так хотілося бачити те саме від України. Але якби ж вся справа була лише у футболі. Ми б проковтнули і забули. Але, коли всередині збірної один лише договірняк: із викликом «росіян» Селезньова, Зінченка і Бутка вже після проводів команди, за спинами у всіх, із призначенням Шевченка замість Заварова, із виходом Тимощука...
За таку збірну неприємно вболівати. Вона стає огидною навіть для тих, хто допомагає армії, що воює на Сході, говорить українською, платить податки і не їде з держави (яка відверто знущається з людей), залишаючись тут з дітьми, бо вірить і робить все для того, щоб колись тут було нормальне життя.
І нехай хоч 100 разів називають «зрадофілами» тих, хто чомусь вболівав за Ісландію більш сильно, ніж за Україну. Бо коли тобі постійно плює в обличчя купка мільйонерів, а ти продовжуєш любити, витрачати гроші і нерви, то варто звернутися до психіатра. Це вже психічна проблема.
І не треба мірятися тут патріотизмом. Він вимірюється не в тому, як голосно ти співаєш Гімн чи кричиш «Україна» на трибунах.
Збірна України не має душі, честі, самоповаги і не заслуговує на повагу оточуючих. Це морально убога команда, яка довела це на Євро. А Ісландія - герої своєї країни, на яких хочеться рівнятися.
Нехай футболісти збірної України тепер завоюють любов власних фанатів. Бо наразі ж вони - звичайний приклад того, якою ми не хочемо бачити нашу країну. Невдахи, які спаплюжили не свою - нашу гідність.
Андрій Коваленко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
