Навіть в часи розквіту вітчизняного футболу на міжнародній арені від України хтось провалювався. Донецький «Металург» програвав «Кукесі», «Арсенал» вилітав від «Мури» (нехай по дурості, але вилітав), «Чорноморець» поступався «Спліту». Ми кілька сезонів грали шістьма командами і п'ятий та шостий представники від нашої країни були таким собі доповненням, бонусом до української квоти на міжнародній арені. Нині від України до єврокубків виходять п'ять команд, - і це єдине, що змінилося в порівнянні з кількома останніми роками. Бо ж все інше залишилося як було: реальний рейтинг для асоціації здобувають три клуби, четвертий - максимум, на що здатен – то стрибок вище голови у кваліфікації, а решта лише набирається досвіду.
«Шахтар» та «Динамо» в нас залишаються на своєму місці. На «Зорю» є сподівання як на команду, яка замінить «Дніпро» – і дуже вчасно луганці отримали бонус у вигляді прямого потрапляння до групи Ліги Європи. «Ворскла» – та сама команда, яка може сподіватися хіба що на стрибок вище голови в кваліфікації. Бо з тією грою і кадровим ресурсом, які є у полтавчан, за щастя буде пройти до групового етапу. Ну а «Олександрія» – просто доповнення до нашої квоти. Це той випадок, коли приймати варто будь-які варіанти. Вийшло би в олександрійців - було б чудово; не вийшло - так тому й бути.
Вже можна не мріяти в контексті «Олександрії» не лише про групу, а й про раунд плей-офф Ліги Європи. Дай Бог, щоб команда зачепилась за євроочки на полі «Хайдука»... Хоча, звісно, це теж дрібниці. Головне, аби «Олександрія» винесла з цієї Ліги Європи уроки.
Уроки, які є на поверхні. По-перше, в посиленому темпі підтягувати «фізику» до старту сезону шкідливо - аж надто великий ризик опинитися в ямі у відповідальний момент. По-друге, Володимиру Шарану варто задуматися над своїм вмінням будувати гру тактично, бо так, як олександрійці програли «Хайдуку», програвати не можна - навіть якщо ти дебютант або аутсайдер. По-третє, стати генералом мріяти не просто можна, а й потрібно - Володимир Шаран мусив сміливіше підійти до цього протистояння.
Але маємо те, що маємо. Як мінімум один позитив «Олександрія» з цієї Ліги Європи отримала – то модернізація домашньої арени. Футболісти й тренери приходять і йдуть, а стадіон залишається завжди. Звісно, не все вийшло ідеально в тому плані, що у відповідальний момент не спрацювали турнікети (саме цей факт, зокрема, називають причиною незаповнених трибун на старті поєдинку), але це також урок. Аби уникати подібних проколів в майбутньому (з цієї ж опери й прокол з ціновою політикою, яка, будучи дуже лояльною до людей, схоже, розв'язала руки й спекулянтам), потрібно їх пагубний вплив відчути на власній шкірі. Теоретичні заняття в таких випадках не дієві.
Чемпіонат України нині – то не той турнір, за підсумками якого команді на кшталт «Олександрії» більше не світить єврокубкова зона. Цілком навіть і світить – лише треба постійно рухатися вперед. Хай невеличкими кроками, але рухатися. І цю поразку від «Хайдука» потрібно сприйняти саме під соусом «що нас не вбиває»… Інакше ніяк.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
