Дуже часто останніми роками доводилось чути: «От приїдьте, подивіться, який хлопчик грає у нас в академії, неодмінно новий Андрій Шевченко». І коли серйозно заглибитись у цю тему, стає цікаво стежити за молодими талантами. Натуралізація сьогодні — це лише латання дірок, яке нам доводиться робити через занедбаність футбольного господарства у попередні роки.
Одна з головних проблем нашого футболу — це перехід гравців із дитячо-юнацьких змагань до дорослих. Одна справа — грати проти своїх однолітків, інша — виходити на рівень та протистояти вже дорослим чоловікам, які можуть і гарно в корпус зустріти. І ось на цьому етапі ми часто втрачаємо сотні, а можливо, і тисячі потенційних футболістів. Причин багато: хтось отримує перші сто гривень і перестає думати про футбол, а хтось свого шансу ніколи і не має через недосконалість системи.
Далеко не всім талантам вдається швидко перебудуватись та перейти на рівень навіть дублюючого складу, а що вже говорити про професійні команди. Свого часу Павло Олександрович Яковенко заявляв легендарну «динамівську» академію, у складі якої були Мілевський та Алієв, на першість області, щоб хлопці відчули суворий смак дорослого футболу. Проте такі умови, які були створені в академії Яковенка, є далеко не у всіх клубів еліти. Що вже казати про дитячі академії та прості футбольні клуби.
У світовому та українському футболі існує багато прикладів, коли гравці «розкривалися» не в 17 років, а тільки в 21 чи навіть в 23. У нас же часто на тих, хто не проявив себе у 18-ть, ставлять хрест. Саме для цього в Україні було створено чемпіонат U-19. Це можливість для молоді здолати ще одну сходинку на шляху до професійного футболу. Проявити себе на турнірі, за яким постійно стежать скаути. Втім, масштабність та масовість цього турніру залишає бажати кращого. На 40-мільйонну країну лише 14 клубів. Раніше у турнірі і зовсім були представлені лише клуби, які виступають в еліті. Однак від цього принципу відмовились. І в чемпіонаті U-19 свою команду має академія зі Стрия.
Цього сезону пройшли випуски хлопчаків 1999 року народження. По всій країні випустилися приблизно три тисячі молодих футболістів. Це випуски як топ-академій «Динамо» та «Шахтаря», так і скромних простих місцевих дитячо-юнацьких футбольних шкіл. І наступною сходинкою їхнього зростання має стати саме чемпіонат U-19. Але там є місця лише у 14 клубах і тільки для 12 відсотків з цих гравців. Зрозуміло, що на певному етапі хтось має «відсіятися». Але виходить, що ми відкидаємо аж 88 відсотків потенційних футболістів, які можуть розкритися та проявити себе трохи пізніше. Цим юнакам доводиться або йти з футболу, або намагатись пробитися на професійний рівень через обласні змагання.
У Європі набагато уважніше та ретельніше ставляться до виховання молоді. В Німеччині у чемпіонаті U-19 беруть участь аж 42 клуби, в той час як є ще першість для тих, кому не виповнилося 23 — чемпіонат для так званих пізніх талантів.
У Франції чемпіонат U-19 має чотири групи, а в ньому беруть участь 56 клубів. В Англії грають 95 клубів у чемпіонаті для 18-річних. Іспанія «демонструє» цифру аж у 112 команд. На цьому фоні наші 14 клубів — немов знущання. Свого часу, коли ще будучи маленьким хлопчиком ходив на стадіон, не розумів, чому на «Олімпійському» на матчі Ліги чемпіонів чи збірної України весь натовп перед стадіоном «врізався» у маленькі проходи, де уважно перевіряли квитки. Неймовірна штовханина, у якій не всі могли вижити. Я ніколи не розумів, чому тисячний натовп має заходити у 5 маленьких дверей. Так і тут: для трьох тисяч дітей ми залишаємо декілька маленьких проходів. Тому й не дивно, що багато українських талантів шукають кращої долі за кордоном. Але без паспорта громадянина Євросоюзу вони там теж мало кому потрібні.
Федерація футболу мала б забезпечити масовість процесу переходу гравців з дитячо-юнацького футболу до професійного. Саме тому зараз ведеться дискусія про появу Першої ліги команд U-19. В цю лігу мають увійти футбольні клуби та школи, які не обов’язково мають професійну команду. Якщо клубів, готових брати участь, буде більше 20, то варто робити дві зони за географічним принципом. Щоб команди менше їздили в автобусі, а більше грали.
Однак, водночас потрібно продумати механізм захисту цих шкіл від втрати своїх талантів. Оскільки великі клуби завжди дуже легко переманюють до себе найкращих випускників і не завжди сплачують за це компенсацію. Проти ідеї створення окремої ліги U-19 можуть виступати великі клуби. Бо вони в нинішніх умовах беруть собі найкращих виконавців з усієї України, адже цим хлопцям просто нікуди йти після завершення школи. Таких талантів «підбирають» безкоштовно. Якщо окрема ліга для 19-річних з’явиться, то ці діти після завершення академії отримають ще два роки для того, аби проявити себе. І повірте мені, що в перспективі ми отримаємо набагато більше талановитої молоді. І не будемо свідомо відсіювати пізніх талантів. Можливо, і про натуралізацію говорити навіть не треба буде.
P.S. Вже сьогодні у Федерації лежить проект Першої ліги для команд U-19, котра буде поділена на дві зони — західну та центральну. Тому цілком можливо, що реформі бути.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
