- Андрій, як ви пояснюєте причини провалу нашої збірної на Євро-2016? Багато ЗМІ пояснювали його конфліктами всередині команди: поки Ракицький їздить в окупований Донецьк, Зозуля частину гонорарів віддає на потреби АТО. Чи знали ви про це протистояння і як його можна вирішити?
- Конфлікт всередині команди – це міф. Атмосфера у збірній нічим не відрізнялася від тієї, яка була перед чемпіонатом Європи, наскільки мені відомо. Взаємини на побутовому рівні у гравців навіть можна назвати відмінними, вони – друзі. Цього не можна було сказати про футбольні взаємини на полі.
Якщо відкинути емоції, і розглянути три гри Євро-2016, потрібно визнати, що провальним і вирішальним став програш збірній Північної Ірландії. І в матчі з Німеччиною, і в матчі з Польщею наша команда створила достатньо моментів для взяття воріт, тобто ігри були рівними. Але у вирішальний момент гра команди зайшла в глухий кут, поміняти щось в незадовільно триваючому матчі з британцями не змогли ні самі гравці, ні тренери. Це стосується гри, хоч результат ігор – незадовільний.
- Ви були помічником Блохіна, коли конфлікти всередині команди розгорялися. Чи можна було їх вирішити до Євро-2016 і як ви збираєтеся їх вирішувати вже в якості тренера?
Я ніколи не був помічником Блохіна, за Олега Блохіна я був гравцем і завершив в його команді кар'єру. Хоча в останні роки певна тренерська відповідальність на мені і була, я був старшим партнером для молоді, багато підказував, пояснював.
Моє ставлення до конфліктів в чомусь схоже на ставлення Блохіна. Я прихильник суворої дисципліни в тренувальному процесі, і навіть у побуті. Хоча я не можу впливати на гравців в їх приватному житті. Але у всьому, що впливає на їх роботу у збірній, повинен бути порядок і відповідальність. Якщо виникне будь-якого роду нефутбольный конфлікт – відповідальність за нього будуть нести його учасники. Для мене немає зірок або авторитетів, авторитет заробляється на тренуваннях і грою на полі.
- Чи зможе збірна України під вашим керівництвом повторити успіх Чемпіонату світу 2006 року, коли наша команда вийшла в чвертьфінал? Скільки часу на це знадобиться і що будете робити протягом першого року?
- Наші амбіції зараз іншого плану. Ми будуємо фундамент, якого зараз немає. Ми хочемо створити піраміду підготовки всіх збірних команд, загальну концепцію тренувального процесу. Перед нами стоїть завдання побудувати нову команду.
Футбол в Україні переживає кризовий період, скорочується кількість команд в Лізі, урізається фінансування клубів. Часу на зміни – мало і ми починаємо перебудову під час кваліфікаційного турніру на Чемпіонат світу, де від нас вимагається результат. В цьому основна складність.
Можна відразу сказати, що цей шлях не буде легким. Але один результат залежний від іншого: якщо ми створимо колектив і покажемо справжню гру, гру, якій футболісти віддаються сповна, то з'явиться і результат.
- Яка була ваша мотивація погодитися на посаду тренера збірної України з футболу? Чи не вважаєте ви цю посаду «розстрільною», тобто якщо не покажете результатів – можливо, доведеться назавжди піти з футболу, а кар'єра тренера буде завершена?
- Я став тренером для того, щоб домагатися результатів. А стати тренером збірної України було моєю мрією відразу після закінчення кар'єри.
Я прожив життя в цій команді, стояв на порозі її становлення, досягав з нею успіхів. І цей досвід я буду використовувати в якості тренера.
- Чи буде збірна України брати участь в ЧС-2018 в Росії? Якщо так – чи будуть у збірній українські футболісти, які грають зараз за російські клуби?
- Я б хотів зіткнутися з проблемою, що ми виграли відбіркову групу, і вирішуємо, їхати чи не їхати в Росію! Але поки нас чекають перші матчі, а рішення про участь або неучасть приймає Федерація футболу.
Я не відчуваю проблем з гравцями, які виступають у Росії. Серед викликаних на збір – такого немає ні одного.
- Ваше призначення у футбольних колах сприйняли неоднозначно. Чи звертаєте ви увагу на критику з боку журналістів і експертів, і як вона впливає на вашу роботу?
- Дуже радий цьому ажіотажу. Одним із головних завдань ми зараз вважаємо досягнення максимальної відкритості у спілкуванні з пресою та вболівальниками. Ми зробимо традицією велике відкрите тренування команди в перший день зборів у Києві. Гравці будуть спілкуватися з пресою навіть після невдач.
Ми вже провели ряд зустрічей з представниками преси, фанатських рухів, з військовослужбовцями АТО. Футбол – це гра для вболівальників, іншого визначення у неї немає.
- Як ви ставитеся до того, що українські футболісти переходять в російські клуби? Не так давно Пилип Будківський перейшов у Анжі. Ходять чутки, що туди може перейти Руслан Ротань.
- Не можу коментувати особисті справи гравців, кожен сам вибирає свій шлях. Моя робота – зібрати кращих українських футболістів і створити з них команду, колектив.
- Що особисто у вашому житті змінив 2014-ий рік: Майдан, окупація Криму, початок війни в Донбасі. Не боїтеся далі жити в Україні? Де знаходяться з того часу ваша дружина з дітьми?
- Моя чітка позиція — я громадянин України і патріот своєї країни. Я живу і працюю в Україні.
Доля футболістів така, що вони багато часу проводять поза домом, моя сім'я живе за кордоном. Але головне завжди пам'ятати, де твоя батьківщина. Моя батьківщина тут, в Україні.
- Останнім часом українські футбольні клуби переживають не найкращі часи. Харківський Металіст - на межі закриття, у Дніпра - серйозні проблеми з грошима. Як і де вирощувати нових чемпіонів в нинішніх умовах?
- Це одна з великих проблем футболу. У тренера збірної, на відміну від тренера клубу, зовсім немає часу. Ми не виховуємо гравців, ми працюємо з тими, хто є найкращим на даний момент. Але ми хочемо, щоб футболісти, які приїжджають в збірну, були готові до наших вимог, були адаптовані до нашої системи підготовки. Для цього і потрібен вертикальний інститут підготовки команд всіх віків, від юнаків до майстрів.
- Не так давно Мирон Маркевич заявив, що двоє бразильських футболістів - Тайсон і Марлос - висловили бажання отримати українське громадянство і грати за збірну України. Як ви вважаєте, чи здатні ці футболісти принести користь нашій збірній і чи бачите ви їх в основному складі?
- Наша позиція в цьому питанні дуже проста. Ми викликаємо в збірну гравців з українським паспортом, не робимо різниці за кольором шкіри, віросповіданням або переконаннями і не даємо нікому ніяких гарантій — грають тільки найкращі на даний момент.
Прийняття громадянства футболістом – це відповідальність і ризик самого гравця. Він в першу чергу повинен усвідомити те, що він стає громадянином України, поділяє наші цінності і наш спосіб життя. І лише потім ця людина потрапляє у сферу нашої діяльності. Він може стати футболістом збірної, якщо доведе це на полі.
- Ваша думка з одвічного питання: гравці під тактику, або тактику під гравців? Який підхід ви будете застосовувати в збірній?
- Головний підхід - це те, про що говорив Лобановський: не команда зірок, а команда зірка. Ця концепція ширше тактики в розумінні колективної гри. Це створення колективу, де кожен віддається в ім'я командних інтересів. А значить і в ім'я своєї країни.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
