Герой футбольного дня. Євген Коноплянка

Збірна України 6 Вересня, 10:19 2026
Герой футбольного дня. Євген Коноплянка
Про гру Євгена Коноплянки за збірну України.

Справа, звичайно ж, не в не забитому пенальті. То нещастя, яке траплялося, трапляється і може трапитись з будь-яким футболістом. Справа у загальному малюнку гри. Те, що вчора показав на полі Євген Коноплянка, навіює на смуток.

Про пенальті… Так, невдача, нещасний випадок, але з іншого боку… Чи міг футболіст, який весь поєдинок пробув, фактично, на голодному пайку, який постійно намагався тягнути ковдру на себе при тому, що індивідуальна гра в Коноплянки не виходила і який постійно знаходився в нервово-збудженому стані, пробити краще? Дивний, трохи наче піжонський розбіг – тому підтвердження. Євгенові просто не потрібно було підходити до цього м'яча.

Евгений Коноплянка (Украина)

Але тепер виникає ще одне логічне запитання, однозначної відповіді на яке, напевно, ми не знайдемо. Деградував Коноплянка? Деградував, безсумнівно. Це проявлялося і в матчах за збірну України, і в останніх поєдинках за «Севілью» (подивимось, як буде в грі за «Шальке»). Ось і маємо парадокс. Ми всі хором закликаємо футболістів виїжджати закордон, пробувати себе в топ-чемпіонатах (чи хоча б в чемпіонатах середньої руки), аби не тупцювати на місці, а підвищувати власний футбольний рівень. Мовляв, лише переїзд до Європи сприятиме подальшому розвиткові. Коноплянка переїхав. І що ми бачимо? Футболіст став неспроможним для чоловічої, жорсткої боротьби, без якої в футболі – ніяк. Такий Коноплянка був би корисний для виставочних виступів, для футбольних шоу, але аж ніяк – не для напружених, відповідальних, впертих матчів.

З іншого боку, а, можливо, Євген не став неспроможним, а таким завжди був? Просто в «Дніпрі», - в силу специфіки нашого футболу і становища Євгена у команді, - це не проявлялося, а в «Севільї» тривалий час списувалося на адаптацію (чи про що там прийнято говорити у випадках зміни обстановки).

Евгений Коноплянка (Украина)

Класно на лівому фланзі оборони виглядав Едуард Соболь. На протилежному боці Андрій Ярмоленко щосили намагався підтягувати Богдана Бутка, який старався, але у якого виходило далеко не все. А Коноплянка був наче на острові. Зв'язка з Соболем не працювала (хоча, потенційно могла бути б дуже сильною), зміщення до центру були прогнозованими, удари нагадували радше ляпаси знервованого дівчиська, аніж маневри дорослого чоловіка. Одним словом, для Коноплянки в цій грі все складалося погано.

Хочеться вірити, що все це - тимчасово. І перехід до «Шальке» поверне одного з найталановитіших футболістів України до тями… Хоча, кого ми дуримо? До тями Коноплянку може привести лише праця. А намагання «виїхати» виключно на природних здібностях – то шлях в нікуди.