З 1992-го по 1995-й він грав у Гюнеша в «Трабзонспорі», вигравши дві «бронзи», «срібло» і Кубок Туреччини.
- Шенол говорив нам: «Мене не хвилює, як ви живете. Мені важливо, що ви робите на полі». Але при цьому саме поза полем одного разу добре проявився його характер, - розповів Гришко в інтерв'ю «Сегодня». - До нас на базу намагалися увірватися агресивно налаштовані люди. Якби не Гюнеш, не знаю, чим би все закінчилося. Одного відомого футболіста хотіли переконати, щоб він підтримав якогось політика. Як це завжди буває на виборах. Не буду вдаватися в подробиці, зараз і так навколо стільки агресії. Скажу одне, Гюнеш вчинив як чоловік. Зупинив тих людей при вході і не дав розвинутися конфлікту. Я коли це все побачив, ще раз переконався - він великий. Але при цьому йому не соромно було в мене запитати: «Знаю, ви були в «Динамо». Як проходили тренування у Лобановського?». Я йому розповідав деякі речі. Він слухав уважно і потім дещо застосовував на практиці. Мовний бар'єр? У нас його не було. Відсотків на 80 я вивчив турецьку. Треба поважати країну, в якій ти граєш.
- Як вам тренування Гюнеша?
- На зборах було по три на день. Щоб нас якийсь суперник функціонально зім'яв - такого не траплялося. Пам'ятаю, гравці «Евертона» на зборах вранці вийшли, пограли в дир-дир, ввечері провели спаринг з шостою лігою і після цього - по келиху пива. А у нас перше тренування в 7:15, потім друге, третє, і ніякого пива. До речі, подивіться, як Гюнеш прекрасно виглядає в свої 64. Я ніколи не бачив, щоб він курив. Або на весіллях гравців команди випив більше, ніж треба. Жодного разу не переходив на крик. У вільний час, наскільки я пам'ятаю, він літав до дружини в Стамбул. Приділяв увагу дитячому будинку, нас підключав - ми приїжджали туди з подарунками.
Крім того, тренер возив нас в древній монастир, в кілометрах тридцяти від Трабзона - вибитий прямо в скелі. Вибиралися до гірських басейнів, де розводять форель. Та багато чого цікавого було. Мені зараз згадалося, як ми програли вдома «Фенербахче». Після матчу всіх накривали ковдрами - і гравців, і Гюнеша - і вивозили на таксі на базу, а потім на тиждень прибрали до Анкари. Наш автобус тоді повністю розбили. І більше ми «Фенербахче» вдома не програвали... Знаєте, як живуть турки? Якщо гра була в неділю, до середи вони невтомно обговорюють минулий матч. А потім до неділі говорять уже про новий поєдинок. Навіть на тренуваннях у нас було по дві тисячі народу. Коли пройшли «Астон Віллу» в Кубку УЄФА, то після прильоту додому фанати нас ледь не розірвали.
- Трибуни поженуть «Бешикташ» вперед у грі з «Динамо»?
- Чи поженуть вперед, не знаю, але змусять викластися по максимуму - точно. Однак я сподіваюся на перемогу киян, хоч справи у них останнім часом і не клеїлися. Кожен матч - це нова війна.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
