З помічником Андрія Шевченка Раулем Ріанчо зустрілися через два дні після повернення збірної України з Польщі. Черговий етап позаду, а отже можне перевести подих. Іспанський тренер був як зазвичай привітним, розмовляв рідною мовою, хоча іноді переходив на ламану російську. Особливо яскраво, в жестах і дійових особах Рауль змалював картину свого прощання з київським «Динамо». Хоча левова частка розмови була присвячена нинішній роботі, специфіці переходу збірної на нову концепцію гри.
- Раулю, збірна з вами у тренерському штабі провела три матчі. П’ять здобутих очок – результат наче й непоганий, однак якість гри в кожному з тих поєдинків однозначного враження не залишила.
- Наразі свій потенціал команда розкрила відсотків на 65. Звичайно, нам непросто, бо в термінах ми обмежені. На підготовку часу майже не було. Сподіваюся, що до весни, до матчів з хорватами вболівальник побачить ту гру, яку хочемо прищепити ми. На даний момент усунути всі недоліки непросто. Гравці мусять адаптуватися до моделі Андрія Шевченка. Нам потрібна ширша обойма футболістів і зараз ми перебуваємо в процесі пошуку. Разом з тим, у цих трьох матчах позитивні тенденції в грі команди вже простежуються.
- Цю модель прищеплює Шевченко чи ви?
- Андрій – тренер. Він прислуховується до моєї думки, думок Мауро Тассотті, Педро Харо. Вважаю, ми знаходимо спільну мову. Хоча остаточні рішення – за Шевченком.
- Ця модель дуже нагадує манеру гри «Динамо». Тих часів, коли у тренерському штабі Сергія Реброва працювали ви. Існує думка, що такий стиль – не для українських футболістів.
- Чому?
- Бо вони недостатньо технічні.
- Я навпаки вважаю, що українські гравці добре готові фізично, вони сильні, агресивні, володіють добре поставленими ударами з обох ніг. З такими гравцями можна було б грати в силовий футбол. Але Шева бажає, щоб м’яч був у нас в ногах. Ми хочемо досягати результату за рахунок контролю м’яча. То раніше збірна України грала без м’яча і їй так було зручно. Нині модель змінилася. Ми прагнемо еволюціонувати через гру з м’ячем. І не думаю, що футболісти діяти в такій манері не здатні. «Динамо» в минулому розіграші Ліги чемпіонів на рівних протистояло «Челсі», «Манчестер Сіті» і «Порту». «Шахтар» дійшов до півфіналу Ліги Європи. Ці команди сповідують манеру гри схожу до тієї, яку прагне бачити в збірній Шевченко. Та й «Зоря» з «Манчестер Юнайтед» теж не вибивала м’яч аби куди. То чому ми в збірній маємо грати інакше?
Інша річ, що для того, щоб вдосконалити таку модель, треба дуже багато працювати. Тільки відбирати м’яч і очікувати, коли помилиться суперник, з моєї точки зору, не дуже правильно. Так, ми маємо демонструвати компактність в побудовах, вміти захищатися, але робота з м’ячем має бути на першому місці. Такий стиль складніший, потребує вищої дисципліни, гарної тактичної виучки, гравці мають бути ідеально готовими фізично, агресивними.
- Про дефіцит кваліфікованих виконавців говорили всі попередні наставники збірної. Невже ви заперечите цю майже аксіому?
- Якщо у нас є 14 гравців – то вже основа і три заміни. Але я не вважаю, що це межа. Добре знаю, на якому рівні грають футболісти в чемпіонатах Іспанії, Італії, Англії. Вважаю, що хороші українські виконавці там не загубилися б. Власне, результати «Шахтаря» і «Динамо» в єврокубках це підтверджують. Українці можуть грати у футбол. Якщо б ми, асистенти Шевченка, не вірили в те, що українці вміють грати, ми б сюди не їхали. Повторюю, що ми граємо за тією ж моделлю, що й «Динамо» та «Шахтар». Повірте, це нормально. Збірна Іспанії теж сповідує футбол «Барселони», а Німеччина – «Баварії». Єдине – ми не маємо на підготовку часу стільки, скільки клубні тренери. Але ми повинні притримуватися передових тенденцій, а не спрощувати гру, виправдовуючи це тим, що нам бракує часу.
- Зараз в основі збірної виступає шість гравців «Шахтаря» і лише один динамівець. То – показник рівня нинішнього «Динамо»?
- Шевченко підбирає гравців незалежно від клубної прописки. Просто сьогодні гравці «Шахтаря» виглядають трохи краще за динамівців. Втім, у листопаді, коли ми зберемося наступного разу, все може змінитися. Можливо, в основі будуть футболісти «Зорі» чи «Карпат». Ми слідкуємо за багатьма гравцями, а в основі виходять ті, хто ліпше готовий вже і зараз.
- Зараз основним нападником збірної є Артем Кравець, котрий не підходив «Динамо», ще коли там працювали ви. Нині Артем додав, чи у збірній не така гостра конкуренція, як у київському клубі?
- То вибір Шевченка. Він запросив Кравця, вважаючи, що Артем підходить під нашу модель гри. Я цей вибір розділяю. Кравець грає з великою мотивацією і це відображається в його результативності в останніх матчах. Звичайно, Артем додає в грі.
- При новому тренерському штабі в збірну перестав потрапляти Денис Гармаш і не грає Євген Хачеріді. Як ви це явище прокоментуєте?
- На їхній позиції висока конкуренція. Давайте поставлю вам зустрічне запитання: як грав у останніх матчах Віктор Коваленко?
- Дуже добре.
- А Іван Ордець погано зіграв? Ні? А то ж конкуренти Гармаша і Хачеріді. На даний момент Віктор та Іван, з нашої точки зору, сильніші. Не виключено, перед наступними матчами динамівці переконають нас у зворотньому. Ми ж бачимо людей на тренуваннях. Шевченко не бере гравців за прізвищами й заслугами, а орієнтується на об’єктивні ігрові характеристики.
- Згадуються ваші слова про гравців, які потрапили в зону внутрішнього комфорту, а також недавнє висловлювання Реброва, що окремі динамівці втратили мотивацію. Співставляємо те й інше і виводимо, що кияни перестали потрапляти до складу збірної…
- Реброву видніше, у кого з гравців «Динамо» яка мотивація. Він бачить людей щодня під час тренувань. Ми готуємося тиждень. Та й то виключно з тими виконавцями, яких викликали. Тому не знаю, чи Сергій зараз має на увазі тих футболістів, про яких навесні говорив президентові клубу я. В будь-якому разі, я озвучив ці прізвища в приватній розмові з Ігорем Суркісом і оприлюднювати їх зараз не збираюся. Нині в мене інші функції. Ми бачимо тих футболістів, яким довіряє Ребров. Серед них і обираємо. Про внутрішні негаразди в «Динамо» не знаю нічого. Мене це не повинно цікавити. То зараз головний біль Реброва і його тренерського штабу.
- Один з колег висловив думку, мовляв, Рауль, спостерігаючи за грою нинішнього «Динамо», може підхопити зіркову хворобу.
- Я б не сказав, що «Динамо» зараз грає погано. Мені сподобалася гра команди в поєдинку проти «Наполі». Добре кияни виглядали в зустрічах проти «Шахтаря». Як у Суперкубку, так і в чемпіонаті. Невдалі матчі теж були, але відвертого провалу я не бачу. Динамівці діють організовано. Це важливо.
- На якому етапі ви остаточно зрозуміли, що співпраця з Ребровим чи Суркісом надалі неможлива?
- Ребров знав мою позицію. Потім мав розмову з Ігорем Суркісом. Я сказав, що треба міняти тих і тих. Ігор відповів, що він цього зробити не може. Що ж, раз так, ми обнялися. «Давай, до побачення, було приємно разом працювати». Ігор теж не був ображеним, подякував за роботу. Давай, до побачення, фініта. Ми розійшлися по-людськи, конфлікту не було. Зараз ми залишилися гарними друзями. Коли зустрічаємося на матчах, вітаємося, обнімаємося. «Динамо» залишилося в моєму серці. Був радий знаходитися в цій команді.
Не треба робити зі змін трагедії. Хосеп Гвардіола виграв усе, але через два роки змінив у «Барселоні» п’ять гравців. Минуло ще два роки – змінилося ще чотири гравці. Коли ж Гвардіола зрозумів, що більшого досягти не зможе, нормально попрощався і пішов. То звичайна тенденція. Минає цикл і треба змінювати або гравців, або тренерів. То вища футбольна математика. Власне, ми залишилися друзями з Ребровим, я рекомендую гравців його помічникові Вісенте Гомесу. Прекрасні стосунки у мене залишилися й з усіма гравцями «Динамо». Просто звик все, що відчуваю, казати у вічі. Щиро і без конфліктів. Я завжди був у спілкуванні з Ігорем Суркісом відкритим, казав йому, що бачу, а не що хотів би бачити. Звик відповідати за свої слова.
- Влітку у вас начебто були пропозиції з «Ростова», з московського «Динамо». Але ви зупинилися на збірній України. Чому?
- Так, такі пропозиції були і я їх розглядав. Але познайомився з Шевою, мені сподобався його проект. Коли зрозумів, що ми зможемо працювати разом, то погодився.
- Специфіка роботи зі збірною трохи відрізняється від клубної…
- Зі збірною важче. Тут за короткий проміжок часу треба відразу досягти результату. Права на помилку в нас немає.
- Скільки матчів українського чемпіонату ви переглядаєте?
- По два-три на тиждень. Особливу увагу звертаємо на молодих, 19-21-річних гравців. Знаємо, що сильні клубні академії мають «Карпати», «Динамо», «Дніпро», «Шахтар», «Металіст». Відповідно до їхніх вихованців треба приглядатися прискіпливіше. Оскільки в країні зараз криза, то ставка на молодих футболістів, з нашої точки зору, найдоречніша. Ми ж не маємо змоги працювати на трансферному ринку, купувати футболістів з-за кордону.
- В російськомовному середовищі ви працюєте впродовж восьми років. Не було бажання повернутися на Батьківщину?
- Може, було, але нині всі мої думки пов’язані зі збірною України. Маємо вивести команду на чемпіонат світу.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
