– Ви висловили припущення, що у збірну України вас не викликають через те, що граєте у чемпіонаті Росії…
– Не впевнений, але думаю, що доля правди в цьому є. Я не сумніваюся у своєму футбольному рівні. При всій повазі до сьогоднішніх форвардів збірної України (я їх усіх чудово знаю, ми разом грали), вважаю, що міг би допомогти. На хвилину, на дві, на десять, але збірній я б не завадив. Це однозначно.
Чому я не там? Це запитання до головного тренера, яке йому вже ставлять. Така перша причина. Друга – політична площина. Можливо, політична, бо не можу цього стверджувати напевно.
Інших причин я не бачу. Жодних конфліктів у мене в збірній України не було. Можу вас запевнити, що ніколи і нікому нічого поганого у збірній я не зробив. Мене також ніхто не кривдив. У жодному з моментів я там не почувався, як інопланетянин, хоча й походжу з іншої країни. З перших днів старші гравці мене прийняли, і ніколи я не мав відчуття, що є чужим.
Бачу, що іноді пишуть про якісь конфлікти. Це все нісенітниці. Повірте, у мене ніяких конфліктів у збірній України ніколи не було. І не могло бути. А ще пишуть, що я через весілля відмовився від збірної, коли ми грали з Чорногорією. Це такі дурниці, що я навіть не уявляю, як можна вигадати таку брехню. Мовляв, я людина, яка спочатку організовувала своє весілля, а потім дивилася, коли грати за збірну. Нонсенс! Весілля я міг перенести на день, на два, на три…
Правда ж така. У мене була травма, якщо не помиляюся, внутрішньої зв'язки. Вона перебувала в такому стані, що я б грав цей поєдинок з дуже високим ризиком. Грати було практично неможливо. Ось правда. Я б ніколи в житті не відмовився грати за збірну України! Якби така справа – то вже б давно «зав'язав». Написав би листа, сказавши, що більше не хочу грати. Натомість мені 33 роки, а я сиджу і очікую виклику.
З Фоменком у мене також не виникало ніяких конфліктів. Він обрав свого форварда, який його влаштовував. Все інше – вигадки.
Збірна грала на чемпіонаті Європи-2012. Блохін поставив мене в основний склад, а Шевченко сидів у запасі. Я вдячний за тодішню довіру. Адже ви самі розумієте, хто такий для України Андрій Шевченко, а хто – Марко Девич. Але тренер тоді вважав, що я готовий краще, і мене поставив. Я дуже пишаюся повагою, яку відчув від більшості українців.
– У ЗМІ іноді піднімають питання, що Марко Девич гідний запрошення в збірну. Виклику немає досі. Образливо?
– Якщо ви запитуєте про мене – я вже пишаюся цим. Якщо журналісти і вболівальники згадують про Девича, отже я на правильному шляху. Ви ж не пишете про мене, бо я вам подобаюся, чи вас проплатив. Такого не може бути. Ви запитуєте, бо бачите, що я перебуваю у хорошій формі, а у збірній мене немає. Інтерес до моєї персони – це нагорода за мою роботу.
Звичайно, що мені образливо не отримувати виклик. Прикро було через те, що пропустив чемпіонат Європи-2016. Я не гратиму у футбол все життя. Такі моменти – унікальні. Я грав на Євро-2012, забив Англії гол, який не зарахували. У Франції, можливо, теж мав би шанси відзначитися. Коли ти пролітаєш повз такі форуми, а знаєш, що міг би там бути, – це дуже-дуже образливо. Такі речі ти за гроші не купиш…
– Чи переглядали ви матчі збірної України під керівництвом нового тренерського штабу? Які ваші враження?
– Звичайно, дивився всі матчі і вболівав. Не можу сказати, що гра збірної України дуже вражає. Знаю потенціал цих футболістів, і розумію, що вони можуть зіграти значно краще. Сподіваюся, так буде вже в найближчому майбутньому. Аналізувати тренерську роботу Шевченка немає великого сенсу, бо зіграно лише три матчі. Час потрібен всім – і йому, і журналістам.
Є кілька молодих гравців, які лише починають грати на такому рівні. Попри те, хочеться, щоб команда показала значно більше. Потішив мене своїми голами Кравець. Дуже добре, що він почав забивати. Сподіваюся, продовжить в тому ж дусі. Хочеться побачити у збірній Ракицького. Він є для мене одним з найкращих захисників не тільки в чемпіонаті України, а й у Європі. Не можу не відзначити лідерські якості Ярмоленка, який зараз є найкращим гравцем збірної – тут без варіантів. Він демонструє класну гру, незважаючи на не найкращий моральний стан через те, що знову залишився в «Динамо».
– Якими вам бачаться збірна України і Марко Девич через два роки? Їхні шляхи перетнуться?
– Сподіваюся, що Марко через два роки продовжуватиме грати у футбол за якусь із хороших команд. У мене є бажання увійти в склад збірної України на чемпіонаті світу-2018 у Росії. Чекатиму свого шансу.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
