З геніальним Мессі і купою просто класних футболістів збірна Аргентини постала перед перспективою пропустити чемпіонат світу. Такого лютого неподобства вона не знала з часів Мундіалю 1970-го у Мексиці. Програш Бразилії 0:3 варто оцінювати набагато гірше, ніж виглядають самі цифри: господарі мали забивати на 2-3 голи більше, гості ж не створили жодного моменту біля воріт досить суперечливого персонажу на ім’я Аллісон, а арбітр вибачив їм цілу низку брудних прийомів та відвертих агресій, що дозволило команді Бауси дограти матч у повному складі. Настільки погано у важливих іграх «албі-селесте» не виглядала за часів Сабельї та Мартіно, скільки б хто не повторював, що це посередні тренери. Навіть якщо повірити у чорний день, котрий часом трапляється навіть у великих команд і продовжувати вірити у клас гравців, все одно ситуація виглядає загрозливо. Вже у вівторок доведеться приймати могутню і дуже прагматичну Колумбію. Березневі ж ігри теж нічого легкого не обіцяють – спочатку Чилі (кривдник Аргентини на двох останніх Копа Амеріка) та слабенька Болівія, щоправда в Ла Пасі на висоті понад 3,5 тисячі метрів над рівнем моря. У кожному з цих матчів буде важко. А ще, посмішка долі у тому, що кожну з цих команд тренує аргентинський наставник.
У грі проти Бразилії албі-селесте нагадувала Україну на Євро-2016, звичайно, з корекцією на клас виконавців. Якщо увесь план нашої команди був у виведенні м’яча на фланг до Ярмоленка чи Коноплянки, котрих за рахунок додаткових опікунів накривав суперник, то аргентинці давали м’яч Мессі в середині поля і чекали спалаху генія. Плану гри вперед не було, ніякого. З Мессі ж бразильці впоралися так само, як і Чилі у двох фіналах Копа Амеріка – на протидію Лео кидали стільки людей, скільки було потрібно. Проте талант аргентинця часом пробивався навіть скрізь таке асфальтне покриття. Єдиний напівмомент він сам собі створив, також заробив парочку небезпечних штрафних. Більше просто не зміг.
Прикро, але це визнають самі аргентинці, що збірна нині геть не грає, тому напередодні матчу в Белу-Орізонті більшість ЗМІ зверталися до Мессі з проханням подарувати диво. «Лео, все у твоїх руках!» – один з типових заголовків. Стосовно ж перспектив команди ще до бразильського фіаско вболівальники були налаштовані скептично. На сайті ресурсу «Ole» опитування дало наступний результат: 55% вірили у прямий вихід на ЧС-2018, 20% у вихід через інтерконтинентальний плей-офф, а 25% пророкували провал кваліфікації. 25% для гонорових як сам чорт аргентинців це фантастично багато! Цікаво, якими були цифри вже після 0:3 від Неймара та компанії?
Важко уявити за рахунок чого до вівторка команда може поліпшити гру. Тож допомогти в грі проти Колумбії можуть чи то шедевр від Мессі, чи то гол-дурень. Іншого не бачу, особливо в контексті післяматчевого інтерв’ю Едгардо Бауси. Головні тези його відповідей: різницю визначила швидкість Бразилії, але його команда дуже добре билася в центрі поля (билася!!!), перший гол лише помилка, другий усе зламав. Кеп Очевидність отримує потужного конкурента.
Спостерігаючи за цим, я шкодую, що Лео Мессі повернувся до збірної, хоча після програного фіналу Копа Амеріка 2016 залишив її. Без нього життя мало змусити Баусу хоча б якось перебудовувати гру команди, шукати варіанти. Може, вийшло б, може ні, та пошук йшов би. Натомість команда стала повністю залежною від лідера в усій атакувальній грі. Той блискуче виграв для неї важкий матч з Уругваєм, 1:0. Після того аргентинці тричі поспіль не вигравали (нічиї 2:2 з Венесуелою та Перу, поразка 0:1 від Парагваю), але все це без Мессі. Виявилося, що тренер нічого не зробив за час відсутності Лео, він банально чекав на повернення генія.
Звичайно ж не провина Мессі у нинішньому стані його збірної, це його прокляття. Може, тому якраз і варто було зробити справжню паузу. Навряд чи результат був би гіршим.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
