Як Шевченко змінив збірну України

Незважаючи на те, що національна команда провела не так багато матчів для глибокого аналізу роботи Андрія Шевченка біля керма, все ж певні відмінності вже кидаються в очі і не помітити їх просто неможливо. Ми виокремили 5 основних позитивних моментів, які сталися за перші місяці роботи Шевченка в збірній, і про кожен з них скажемо декілька слів.

Збірна стала більш відкритою для вболівальників. Відкриті тренування в різних містах країни, візити в гості до воїнів АТО, фотосесії, різноманітні заходи для дітей – все це робить збірну України привабливішою для її вболівальників. За людей, з якими ти регулярно маєш нагоду поспілкуватися, вболівати легше, навіть якщо їх гра і не завжди досконала. З іншого боку – спілкування з фанатами додає наснаги і самим гравцям. Виходить корисний обмін позитивною енергією, який раніше в збірній був рідкісним явищем.

Збірна нарешті отримала «свіжу кров». Шевченко обіцяв нові обличчя – і ми їх побачили. Звичайно, після провального Євро-2016 будь хто на місці Андрія Миколайовича міг би почати роботу з омолодження складу, але Шевченко робить це дуже енергійно і якісно. За останні три місяці в збірну було викликано десять абсолютно нових гравців і ще декілька тих, кому раніше не доводилося багато грати за збірну, і хоча не всі ці люди отримали істотну ігрову практику восени, багато хто з них вже має повне право вважати себе реальним кандидатом до головної команди, а дехто (Соболь, Бутко, Зінченко) взагалі вже закріпився у стартовому складі.

Збірна намагається грати в привабливий футбол. З першого ж матчу Шевченко показав, який футбол хоче бачити від нової збірної України. Більше ніяких трьох «опорників», навпаки – тепер в центрі поля більше конструктивних виконавців, ніж руйнівників. І хоча не завжди кількість переходить в якість, в бажанні зробити українську збірну привабливою Шеві і його помічникам точно не відмовиш. Знову ж таки – це впливає і на відношення до збірної вболівальників. На команду, що грає на атаку, хочеться ходити і дивитися.

Футболісти збірної повертають впевненість в собі. Атмосфера довіри і порозуміння в збірній дозволяє багатьом гравцям відновити впевненість у власних силах. Найяскравіший приклад цього – Артем Кравець, який знову відчув на смак роль бомбардира при Шевченкові. Також можна відзначити і прогрес Євгена Коноплянки, який почався саме після жовтневого візиту до табору збірної. Нехай дехто вважає виклик легіонерів, що не мають практики в Європі, не надто вдалим кроком, але ж розкидатися кадрами також не надто чудова ідея, і, розуміючи це, Шевченко робить усе, аби не втратити для збірної жодного корисного гравця. При цьому процес омолодження теж не надто страждає – молодь активно з'являється в команді, незважаючи на стабільний список легіонерів.

В збірній змінився «побут». Не просто так кажуть, що «диявол криється у дрібницях», Андрій Шевченко, судячи з усього, теж вважає, що дрібниць у житті та роботі футбольної команди не існує, тому в збірній тепер дуже уважно ставляться до всього, що роблять футболісти: від більш тривалих теоретичних занять до спеціального дрес-коду для походів у їдальню і відсутності під час їжі мобільних телефонів. Здавалося б, як це може вплинути на гру? Але дрібниць в підготовці не буває, і тішить, що в збірній України це тепер також помічають.

Звичайно, попереду у Шевченка та його помічників ще багато роботи і труднощів – як в кадровому, так і в тактичному сенсі. Треба ще багато попрацювати над діями в обороні під час «стандартів», над виходом в атаку, переглянути немало потенційних новачків до національної команди, вивчити слабкі та сильні сторони майбутніх суперників. Але зараз, коли збірна завершила календарний рік перемогою, вже можна робити певні висновки, і висновки ці, на щастя, позитивні. То ж чекаємо продовження кропіткої праці вже у 2017 році.