- Правда, що в 2000-х ви могли опинитися в київському «Динамо»?
- Так, запрошення з «Динамо» дійсно було. Я тоді грав в Новоросійському «Чорноморці». Після тренування в Новогорську до мене підійшов наш тренер Анатолій Байдачний і каже: «Зайди до мене в кабінет о сьомій вечора, тобі будуть дзвонити». Я прийшов, він простягає мені телефон. Беру трубку: «Максим, це Леонід Йосипович Буряк з Києва. Валерій Васильович хотів би бачити тебе у нас в команді». Я сторопів трохи, звичайно. Кажу: «Спасибі, це відмінна пропозиція, але я вже дав згоду іншим людям - в неділю їду до Франції. На той момент вже було прийнято.
- До збірної України після цієї відмови ваc продовжували викликати?
- Ніяких питань з цього приводу не було. Коли приїжджав до збірної - першим ділом йшов до Валерія Васильовича. Зміни в відношення до мене я не відчув - симпатія до мене, як до футболіста, як була, так і залишилася
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
