- Про себе ми кажемо, що працюємо по 25 годин на добу, і при цьому інколи не встигаємо виконати все заплановане. На роботу маю приїхати за дві-три години до заїзду на базу команди. Треба підготувати вітаміни, скласти план роботи, визначитися, кого слід оглянути першочергово, узгодити з нашими реабілітологами та фізіотерапевтами лікування гравців. Обов’язково маю знайти хоча б півгодини часу, аби переглянути новини зі спортивної медицини, подивитися, чи є щось нове в спеціалізованих журналах та розсилках.
- Раніше в першій команді був один лікар, згодом стало два, нині – три. Так само збільшилася кількість масажистів та реабілітологів. Стало більше роботи?
- На жаль, тут немає чого приховувати: у футболістів зростає кількість травм, а нам додається роботи. Найбільше проблем із хронічними захворюваннями опорно-рухомого апарату. Нещодавно провели власні дослідження й визначили, що є серйозні проблеми з хребтом навіть у дітей 14-15 років. Причину цього бачу комплексну й розповідати про неї можу довго. Нещодавно взяли під нагляд одну з груп динамівської Академії, зробивши кожному з гравців аналіз генетичного коду. Не вдаючись у подробиці, скажу, що підстав, аби вже найближчим часом ситуація змінилася на краще, дуже й дуже мало.
- Футболісти вживають фразу «зіграти через біль». Чи варто в таких випадках тренеру випускати людину на поле?
- Біль буває різним. Варто знати больовий поріг гравця, з якою проблемою він здатен грати, чи не заважає вона йому. Тут лікар визначає, до яких наслідків це може призвести, які знеболювальні засоби краще використати. Але якщо лікар розуміє, що участь футболіста в грі чи тренуванні може посилити проблему, це питання вже вирішується разом із тренером. Власне, ми проти, щоб у таких випадках випускати футболістів на поле.
- Відчуваєте, коли футболіст приховує проблеми зі здоров’ям, аби зіграти, наприклад, у важливому матчі?
- Так, і це трапляється дуже часто. У «Динамо» є гравці основного складу, які готові грати завжди!
- За ким останнє слово, якщо гравець не повністю готовий, але тренер хоче його використати в поєдинку?
- За лікарем, бо він відповідає за здоров’я гравця. Але бувають випадки (кажу це з власного багаторічного досвіду роботи у спорті), коли тренер та футболіст проводять бесіду та домовляються один з одним: «Давай, вийди, ти нам потрібен…» Гравця випускають, і дуже часто це призводить до ще більших проблем. Такий випадок був із Артемом Кравцем, коли тренер наполіг на його участі в матчі з незалікованою травмою. Тоді він розірвав м’яз, після чого був змушений рік лікуватися. У цьому випадку втратили всі: і гравець, і команда.
- Проблеми зі здоров’ям кожного динамівця ви знаєте не гірше за свої. Бачите, коли футболіст в окремих епізодах свідомо чи на підсвідомому рівні уникає зіткнення, грає обережно?
- Звісно, лікарі та тренери все це бачать. Тут можна розповісти й про прямо протилежні випадки. Євген Селін кілька років тому під час матчу зазнав ушкодження, ми вибігли до нього. Зрозумів, що потрібно замінювати, кажу це Жені, кричу на лаву запасних Олегу Блохіну. Як у воду дивився: через кілька хвилин Селін порвав хрестоподібні зв’язки. Цікавий випадок трапився з Гармашем. Були проблеми з коліном, зробили дві операції, а Денис наполягав ще на одній. Особисто переконував його в зворотньому, розмовляв іноді жорстко, збирали консиліуми лікарів, їздили на обстеження за кордон. Усе ж таки відмовився від неї. І ось, коли Денис почав займатися в загальній групі, потроху виходити в офіційних матчах, тоді дуже хвилювався, бо знав усі його проблеми, у тому числі й хронічні, непоступливий характер. Він боєць від природи, дуже впертий. На жаль, лише емоції свої ще не встиг навчитися контролювати, вони дуже йому заважають. До таких гравців, як кажуть, потрібен особливий підхід.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
