Зараз, напевно, недоречно розглядати ігрові характеристики Шевчука, порівнювати його професійні якості з якостями конкурентів на позиції лівого оборонця у «Шахтарі». Шевчук – це спортсмен, на кар'єру якого потрібно дивитися глобально, заплющуючи очі на деякі локальні невдачі.
А таких, - локальних, - невдач останнім часом було вдосталь. На Євро-2016, зокрема, Шевчук був основним лівим захисником збірної України і капітаном національної команди, але не був оплотом надійності і впевненості. Шевчук безупинно працював на своєму лівому фланзі, виконуючи обсяг роботи не лише в обороні, але й в атаці, хоча ефективність цієї роботи була досить низькою. Принаймні, безадресні навіси, які Шевчук найчастіше виконував з опущеними до землі очима, зіпсували чимало атак українців. Це була, як виявляється, лебедина пісня 37-річного вихованця луцького футболу.
Шевчук не завжди потрапляв до основи «Шахтаря», але його готовність в будь-який момент і будь-де миттєво увімкнутися в бій, вражала. Він міг пів сезону просидіти на лаві для запасних, а потім вийти на поле в одному матчі й продемонструвати класний футбол. Власне, щось подібне відбувалося в 2016-му році. Шевчук в клубних змаганнях з'являвся на полі раз-через раз, а за збірну України грав майже в кожному матчі. Тобто, навіть без ігрової практики Шевчук вигравав конкуренції у всіх інших лівих оборонців.
В'ячеслав Шевчук був далеко не безгрішним футболістом; він далеко не завжди отримував того, чого хотів. Але він зумів досягнути найголовнішого – залишатися професіоналом до останнього дня активної ігрової кар'єри. Вміння контролювати себе, працювати над собою, не піддаватися впливу згубних обставин стане корисним для В'ячеслава в тренерській кар'єрі. Не наважимося зараз сказати про те, що з Шевчука вийде гарний тренер-тактик або тренер-стратег. Але те, що В'ячеслав володіє секретом спортивного довголіття і готовий цим секретом поділитися з молоддю, може забезпечити його роботою на футбольній ниві на десятки років.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
