У порівнянні з двома попередніми сезонами чинний наразі чемпіон відійшов назад відразу на кілька кроків. Втім, з іншого боку, нічого критичного з командою начебто не відбувається. По-перше, нинішній стан речей продиктований фінансовою ситуацією. По-друге, сучасне «Динамо» далеке від того колапсу, в якому воно перебувало за часів другого приходу Юрія Сьоміна чи тренерства Олега Блохіна. Ситуація непроста й зумовлена великою кількістю зокрема й тренерських помилок. Однак не можна сказати, що ці проблеми виникли сьогодні й водночас. Достатньо згадати минулий чемпіонат, який кияни виграли не стільки завдяки власній ігровій вищості, скільки з огляду на проблеми основного конкурента. При цьому обидва поєдинки «Шахтареві» «Динамо» програло вчисту.
Запропонованого колишнім помічником наставника Раулем Ріанчо шляху чистки рядів керівництво клубу не прийняло. Іспанський спеціаліст пішов, а спроби Сергія Реброва підтримувати обраний під час спільної роботи напрям виявилися невдалими. Виглядало, що кияни потрапили в ситуацію, який можна було б назвати кризою появи нових ідей. До звичного стилю часів Ріанчо суперники призвичаїлися, а модернізувати його не вдавалося.
У якусь мить виглядало, що Ребров зі своїм тренерським штабом зайшов у глухий кут, виходу з якого не видно. Але до честі Сергія Станіславовича він відійшов від догм і почав поступово змінювати ігровий малюнок. А почався цей процес з кадрової революції. Поряд із введенням до основної обойми групи молодих виконавців наставник вирішив остаточно відмовитися від послуг старожилів. І якщо Олег Гусєв нечасто потрапляв до заявки зі старту сезону, то Олександр Шовковський був відсунений на узбіччя після провального дебютного матчу Ліги чемпіонів проти італійського «Наполі».
Кінцівка осінньої частини була для «Динамо» обнадійливою. Мова навіть не стільки про порожній з турнірної точки зору матч проти турецького «Бешикташу», скільки нехай і програний. Але далеко не безнадійний з точки зору якості заключний поєдинок проти «Шахтаря».
Трансферна діяльність
Якщо б не фінансова ситуація, яка вочевидь вплинула на окремі кадрові рішення, трансферну політику «Динамо» влітку можна було б назвати абсолютно провальною. Зрештою, окремі рішення від врізання бюджету не залежали. Приміром, досі важко збагнути, якими мотивами керувався Ребров, відмовившись від послуг нападників Лукаша Теодорчика та Артема Кравця.
Поляк забив у 30-ти матчах чемпіонату Бельгії та Ліги Європи за брюсельський «Андерлехт» 24 голи. На рахунку Кравця в складі аутсайдера іспанської Примери «Гранади» чотири м’ячі у 14-ти поєдинках. Олександр Гладкий, якого Ребров взяв замість цих двох на правах агента з «Шахтаря», в 11-ти зустрічах чемпіонату України й Ліги чемпіонів не відзначився жодного разу. Запрошений з подачі великого діяча Дмитра Селюка івуарієць Жуніор Ахіссан на полі в складі першої команди не з’являвся взагалі й з настанням зимового антракту команду вже покинув.
Відпустивши в португальський «Спортинг» з Лісабона Радослава Петровича і взагалі відрахувавши Олександра Яковенка, кияни радше позбулися баласту. Показово, що серб за новий клуб у поточному сезоні зіграв лише тричі, а Яковенко-молодший досі не може знайти нового клубу.
На правах вільного агента повернувся в італійську «Дженоа» Мігель Велозу. Для киян цей перехід теж втратою назвати важко, адже португалець впродовж попереднього сезону не стільки грав за «Динамо», скільки відбував номер. Натомість стоппер Александар Драгович грав стабільно й добросовісно. Його трансфер у німецький «Байєр» став однією з небагатьох економічно вдалих операцій «Динамо» за останні роки. До Києва зі швейцарського «Базеля» австрієць переходив за сім мільйонів євро, тоді як «фармацевти» не пошкодували за придбання Александара 15-ти мільйонів.
Крім Гладкого й Ахіссана, третім новачком «Динамо» був вінгер «Ворскли» Артем Громов. Процес його адаптації в складі чемпіонів наразі відбувається надзвичайно болісно. Наразі справді вдалим у виконанні Артема став лише один матч – проти «Волині» в Луцьку.
За відсутності якісних зовнішніх трансферів, кияни суттєво підсилилися з допомогою внутрішніх резервів. Стабільним гравцем основи став 18-річний Віктор Циганков, склав конкуренцію Жуніорові Мораєсу в другій половині сезону нападник Артем Бєсєдін, регулярно з’являвся на полі центральний хавбек Павло Оріховський, непогано проявив себе стоппер Зураб Очігава, дебютував за першу команду правий оборонець Олександр Тимчик, після тривалої, пов’язаної з невдалим лікуванням паузи повернувся в обойму інший бек Микита Бурда, котрому тренерський штаб навіть довірив місце в основі в Класичному дербі проти «Шахтаря».
Фізична готовність
У сезон «Динамо» Реброва входило традиційно важко. Сергій Станіславович традиційно навантажив команду на зборах, розраховуючи, що вона розбіжиться до старту Ліги чемпіонів. Попервах стратегія спрацьовувала. Нехай і не зовсім по грі, але кияни відібрали в «Шахтаря» Суперкубок, а після того виграли п’ять поспіль зустрічей чемпіонату. Втім, в момент, коли команда начебто мала розбігтися, почалися метаморфози: домашня поразка від «Ворскли». Фіаско в першій зустрічі Ліги чемпіонів проти «Наполі», 0:1 у Києві від «Зорі». Разом із труднощами суто ігрового характеру, динамівцям бракувало свіжості.
Після чотириматчевої безвиграшної серії Ребров був до відставки близьким як ніколи. Але 4:0 в зустрічі проти «Олімпіка» посаду за тренером вберегли. Загалом відвертих функціональних ям «Динамо» впродовж першої частини сезону уникнуло. Але не було й очікуваного злету. Зрештою, той факт, що в середині грудня кияни з фізичної точки зору виглядали оптимально дає підстави говорити, що підготував команду тренерський штаб добре.
Тактична гнучкість
Система Ріанчо давала збої ще тоді, коли Рауль працював у «Динамо». Іспанський спеціаліст знаходив виправдання такому явищу в тому, що «потрапили в зону внутрішнього комфорту» окремі футболісти. Рауль жадав, щоб керівництво клубу з цими гравцями розпрощалося. Але підтримки не знайшов і змушений був піти сам. Тепер, коли Ріанчо працює помічником Андрія Шевченка у збірній, можемо зробити висновок, що тими футболістами були Євген Хачеріді, Денис Гармаш і головне – Сергій Рибалка, котрий був системотворчим гравцем киян впродовж двох чемпіонських сезонів.
Показово, що це тріо перестало отримувати виклики в збірну. Хачеріді в осінній частині сезону відзначився за клуб трьома автоголами, а Гармаш і Рибалка на якийсь час втратили місце в основі. І якщо на позиції Дениса якісних конкурентів не бракує, то Рибалку з огляду на непереконливу гру Микити Корзуна в основу довелося повертати. Благо, наприкінці року виглядало, що Сергій таки взявся за голову і поступово заграв так, як він робив то ще восени 2015-го – просто, але надійно.
Крім суто кадрових перестановок, наважився Ребров й на певні тактичні зміни. Матчі листопада-грудня продемонстрували, що кияни поступово відходять від акцентів на тотальному контролі м’яча й орієнтуються на довгі передачі і швидкі контратаки. Виглядає, що такі зміни команда прийняла цілком позитивно. Не виключено, що «Динамо», яке ми бачили в зустрічах проти «Бешикташа» і «Шахтаря» (в першому таймі) у Києві буде моделлю весняного варіанту команди.
Результативні помилки гравців «Динамо»: Віда – 4, Шовковський – 3, Морозюк – 3, Є. Макаренко – 3, Хачеріді – 3, Антунеш – 2, Корзун – 2, Драгович – 1, Даніло Сілва – 1, С. Сидорчук – 1, Бєсєдін – 1, Тимчик – 1, Рибалка – 1, Рудько – 1, Гармаш – 1
Порівняння цих статистичних показників з аналогічними у минулому сезоні наштовхують на цікаві висновки. Найперше варто відзначити, що з 52-х забитих м’ячів відразу 21 кияни провели після «стандартів», тоді як у 39-ти поєдинках сезону-2015/2016 таких голів було лише 18.
Разом з тим, «Динамо» стало більше пропускати. Зараз у ворота «біло-синіх» влетіло 28 м’ячів у 26-ти поєдинках, тоді як у 39-ти матчах попередніх чемпіонату, Кубка, Ліги чемпіонів і Суперкубка у ворота киян влетіло лише 22 м’ячі. При цьому найвразливішим тоді був правий фланг, з якого суперники організували сім гольових комбінацій. Зараз правий край начебто став надійнішим. Зате помітно ослаб фланг лівий. 11 м’ячів «Динамо» пропустило після «стандартів», тоді як за весь попередній сезон таких голів було шість.
Оптимальний склад
У стартових десяти матчах сезону воротар Шовковський вважався постаттю незамінною. Але два голи від польського неаполітанця Аркадіуша Міліка зробили основним Артура Рудька. Сказати, що той грає ідеально, не можна. Але тренерський штаб Артурові довіряє й у окремих матчах, як, приміром, у Неаполі воротар віддячує надзвичайно надійною грою.
У центрі оборони на старті Ребров обирав між Хачеріді, Драговичем і Відою. Але коли Александар перейшов у «Байєр», вибору в тренера майже не залишилося. Після того ж, як травмувався, ледь відновившись, Даніло Сілва, котрий здебільшого діяв на правому фланзі захисту, але міг зіграти й у центрі, довелося підпускати до основи Очігаву. Поки Сілва був травмованим, справа цілком успішно захищався Микола Морозюк. Особливо вдало Микола зіграв у зустрічі проти «Олександрії». Та відзначившись у цьому матчі чотирма результативними передачами, Морозюк невдовзі провалив матч проти «Ворскли». Саме після помилки Миколи Юрій Коломоєць забив швидкий м’яч, який визначив подальший перебіг подій на полі. Зліва попервах основним оборонцем був Віторіну Антунеш, але після провального матчу португальця проти «Бенфіки» у Києві в листопаді-грудні на цій позиції частіше грав Євген Макаренко. Євген теж вочевидь тренерів не вразив, раз нині ходять чутки про те, що навесні Макаренка в «Динамо» не буде.
Практика показала, що Корзуна наразі не можна вважати конкурентом Рибалки в опорній зоні. В дуеті центральних атакувальних хавів найчастіше грали Сергій Сидорчук і Віталій Бяльський. Гармаш повернув собі місце в основі лише в ендшпілі осінньої частини. Роль правого вінгера традиційно виконував Андрій Ярмоленко, а зліва майже рівноцінним для Дерліса Гонсалеса конкурентом став юний Віктор Циганков. Зважаючи на те, що парагваєць має властивість грати нестабільно і випадати після повернення з табору збірної, а організм Віктора схильний до частого травматизму, таке поєднання повинно тішити тренерський штаб подвійно.
Найбільше ж Ребров дивував рішеннями при виборі центрального нападника. На старті чемпіонату, звісно, коли тренер попри високу результативність Жуніора Мораєса вперто давав шанс пустопорожньому з точки зору результативності й ефективності Гладкому. В поєдинку з «Ворсклою» Олександр запоров п’ять ідеальних нагод відзначитися, «Динамо» програло 0:2, але через два тижні знову вийшов в основі на один з ключових з турнірної точки зору матч проти «Зорі». Як відомо, матч той завершився 0:1 і лише після того Гладкий з обойми почав випадати, а змогу проявити себе отримав Бєсєдін. Забивши чотири м’ячі в матчах чемпіонату і Ліги чемпіонів, довіру наставника Артем виправдав.
Найкращий гравець сезону – Андрій Ярмоленко
Відзначившись дублем у виїзному матчі другого туру проти «Карпат», Андрій не міг забити за клуб впродовж наступних 19-ти матчів і перервав «засуху» через три місяці і 26 днів у матчі з «Волинню». Безгольова серія Ярмоленка в матчах за «Динамо» тривала 1199 хвилин. За словами самого гравця, відсутність голів він переживав надзвичайно важко. Але навіть попри це Андрій залишався найкориснішим і найнебезпечнішим гравцем киян. Зрозуміло, що оборона суперників найбільшу увагу концентрувала саме на ньому. Хоча суто математичні показники (п’ять голів і дві результативних передачі в 19-ти матчах), безумовно, не вражають.
Тепер, коли завершили кар’єру Шовковський і Гусєв, Ярмоленко став повноцінним капітаном «Динамо» й з огляду на контракт, який завершиться лише через чотири роки, матиме змогу носити цю пов’язку ще тривалий час. Виглядає, що саме Андрій є тим гравцем, навколо якого Ребров будуватиме оновлену команду навесні. А восени, звісно, Ярмоленко залишався найкращим. Інша річ, що лідер зіграв так само невиразно, як і команда в цілому.
Розчарування осені – Сергій Ребров
В команді, за яку почав виступати Гладкий, називати головним розчаруванням когось іншого начебто недоречно. Втім, Олександр зіграв точно так само невиразно, як і в минулому сезоні у «Шахтарі». Він не здивував й відповідно не розчарував. Розчарував той, хто запросив Гладкого, віддавши йому перевагу перед Теодорчиком і Кравцем. «У «Динамо» я також виглядав непогано, але там постійно йшла ротація складу, - сказав Теодорчик в інтерв’ю бельгійській пресі. – Та щоб зіграти в наступному матчі, мені потрібно було забивати три м’ячі. Я не відчував підтримки з боку головного тренера». Ці слова польського нападника пояснюють чимало.
Вочевидь допустив Ребров і подвійну стратегічну помилку. Не залишивши у тренерському штабі Рауля Ріанчо, він все ж продовжив керуватися тактичними напрацюваннями колишнього помічника. Не внісши до них нічого нового, тренер тим самим зробив гру команди прогнозованою для суперників. Це й призвело до суттєвих очкових втрат не лише в Лізі чемпіонів, а й на внутрішній арені. Однак після серії невдач Ребров трохи змінив пріоритети. Це відразу позначилося і на якості гри, і на турнірному доробку. Цей факт має прихильників киян обнадіювати й не зневірюватися у тренері Реброві остаточно.
Найкращий матч осені
Ліга чемпіонів. Груповий турнір. Шостий тур
«Динамо» - «Бешикташ» - 6:0
Турнірної ваги для господарів цей поєдинок не мав абсолютно. Здобувши у стартових п’яти турах лише два очки, динамівці втратили шанси навіть на продовження боротьби за місце в Лізі Європи. Натомість турецьких «орлів» за певних обставин для виходу в плей-офф Ліги чемпіонів влаштовувала навіть нічия.
Та трапилося диво. «Динамо», від якого нічого особливого не чекав ніхто, буквально знищило суперника. Почалося все з швидкого голу Бєсєдіна, який вдало підставився після прострілу Ярмоленка справа. А закінчилося фактично на 30-й хвилині, коли оборонець Андреас Бек у межах карної зони зачепив Дерліса Гонсалеса, заробив пенальті в свої ворота і залишив команду в меншості. Ярмоленко з позначки не промахнувся, а «Динамо» до перерви забило ще двічі. Спершу Ярмоленко змушував помилятися Душко Тошіча і поспішно повертати м’яч воротареві, а Буяльський, підхопиши м’яч після вибивання Фабрі, перекинув м’яч голкіперові над головою. А перед самим свистком на перерву відзначився Гонсалес.
На 56-й хвилині «Бешикташ» через дурість нападника Венсана Абубакара, який, маючи в пасиві попередження, вибив м’яч після свистка, залишився вдев’ятьох. Після того ворота Фабрі вразили Сидорчук і Жуніор Мораєс. 6:0 – то найбільша в динамівській історії перемога в групових турнірах Ліги чемпіонів. Більше того, якби кияни сильно захотіли і в кінцівці не зупинилися, вони цілком могли замахнутися й на абсолютний клубний рекорд в єврокубках. Та 8:0 над валлійським «Баррі Тауном» у 1998-му наразі так і залишилися найкрупнішою звитягою «біло-синіх» на континентальній арені.
Завдання на зиму і перспективи
Про завершення кар’єри вже оголосили Шовковський і Гусєв. Потім з команди були відраховані івуарійці Жуніор Ахіссан і Седрік Гогуа. То – баласт, точно так само як і воротар Олександр Рибка, з яким клуб теж співпраці не продовжив. Чистка рядів продовжилася прощанням з перспективним впродовж останніх п’яти років Віталієм Гемегою. В оренду начебто може відправитися Сергій Мякушко, який восени в складі першої команди не з’явився жодного разу. За чутками, може піти з «Динамо» Макаренко. Роздувають агенти балачки й стосовно тотального зацікавлення турецькими клубами в купі з «Зенітом» Мірчі Луческу персоною Хачеріді. Виглядає, що від цього прощання виграли б обидві сторони, адже останнім часом Євген, м’яко кажучи, зупинився в своєму розвитку.
Мабуть, ці зміни – то лише початок. Навесні «Динамо» буде іншим. І ще не відомо – сильнішим чи слабшим.
Думка легенди клубу
Віталій Хмельницький, нападник «Динамо» (1965-1972):
- Привівши команду до двох поспіль чемпіонств, Сергій Ребров довів свою фаховість і заслужив на довіру керівництва. Звісно, до невдач в осінній частині поточного сезону призвели зокрема й тренерські помилки. Вочевидь не зумів Сергій Станіславович налаштувати команду належним чином на матчі з такими суперниками як «Ворскла» чи «Чорноморець». Втрачені у цих поєдинках очки позбавили киян змоги боротися за чемпіонство. Хоча треба визнати й інше: «Шахтар» зараз вкомплектований набагато ліпше. В «Динамо» зараз лише два футболісти серйозного рівня – Ярмоленко і Віда.
Потенційно на один щабель з ними можна було б поставити й Хачеріді. Потенціал у Євгена величезний, але щось заважає його реалізувати. Втім, у мене ще залишається сподівання, що Хачеріді візьметься за голову і зможе пограти в топ-чемпіонаті. Принаймні, за три автоголи восени я б його не звинувачував. То величезне нещастя. Сподіваюся, воно не виведе Євгена з рівноваги.
Однією з головних причин осіннього спаду вважаю прорахунки в селекційній роботі. Реброва чи керівництва клубу – не знаю, але можу констатувати, що Кравця і Теодорчика, які стабільно забивають у серйозних європейських чемпіонатах, відпускати не вартувало. Особливо якщо врахувати, що Артема й Лукаша проміняли на Гладкого. Запрошення Олександра, безумовно, помилкове. Єдиним виправдання цьому трансферу може бути той факт, що запросили його на правах вільного агента, сподіваючись, що цей нападник зможе демонструвати таку ж результативність, як за кілька років до того в «Шахтарі». Так чи інакше, Кравця вартувало вберегти. Він же зараз забиває не лише за новий клуб, а й за збірну.
Зрештою, він помилок не застрахований ніхто. Корисного восени Ребров теж зробив багато. Скажімо, підвів до основи цілу групу молодих гравців. Сподобався мені Бєсєдін. Хотілося б вірити, що надовго обійняв воротарську позицію Рудько. А ось стосовно Циганкова від прогнозів утримаюся. Ні, талант у Віктора величезний. В «Динамо» давно не було таких діамантів. Однак цей хлопчина часто травмується. Боюся, щоб це не завадило його кар’єрі.
Одним словом, Реброву потрібно зробити висновки і взимку й у весняній частині чемпіонату будувати команду вже не стільки з прицілом на цей сезон, скільки на наступний. Думаю, своєчасно пішли з футболу Шовковський з Гусєвим. Вони присвятили себе «Динамо», принесли команді чимало користі, але настав час поступитися молодим.
Навесні кияни мають сконцентруватися на двох речах – здобутті Кубка і путівки в Лігу чемпіонів. Кубок важливий, бо не пасує завершити сезон без трофеїв. Непросто буде відстояти й друге місце. Три очки переваги над «Зорею» за підсумками осені обіцяють запеклу боротьбу в другій частині сезону. Луганці вже доросли до того, щоб боротися за місце в Лізі чемпіонів, а кияни трохи здали. Зрештою, здали не настільки, щоб говорити про серйозну кризу. Особливо не згоден з тими, хто каже, що Ребров не здатен тренувати команду без Ріанчо. Іспанець, звісно, свій вклад вніс. Але він був лише частиною тренерського штабу. Зрозуміло, що всі рішення Ребров приймав самостійно.
Іван Вербицький
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
