«У дитинстві мене могли покарати тільки за те, що я довго ганяю з хлопцями у футбол. Міг зранку піти, а прийти ввечері увесь мокрий і з м’ячем в руках. У таких випадках тато трохи сварився. Бувало таке, що вікна м’ячем вибивав, у мене все тісно пов’язане з футболом. Вдома розбив одне вікно, по сусідству з нами знаходилась закинута школа, яка згодом стала ще й без вікон. Брама священника теж страждала від мого футбольного дитинства, вона була дерев’яна і коли не було з ким грати, міг цілий день лупити м’чем об неї. Пізніше, коли йшов вже у футбольну школу, то довелось її замінити (сміється).
Моя пригода почалась ще з того часу, як почав ходити у футбольну школу. Особливо, коли переїхав із села у Винники, там трапилось купа цікавих історій. Тато говорить, що потрібно колись написати про це книжку. Бувало й таке, що гаманці з сумки витягали і що доводилось переїжджати на іншу квартиру через те, що онук бабці, в якої ми орендували житло, із в’язниці вийшов. Такого справді ніколи не забудеш.
Перші питання, коли приїжджаю додому, завжди: «Що з «Карпатами»? Чому не виграли? Як так сталось?» і тому подібне. Тому відразу по приїзду я завжди відчитуюсь перед ними та розповідаю, як справи в команді. Батьки завжди дуже сумують та чекають мене, сусіди теж намагаються заходити, коли я вдома. Приходять і починається: «Я що з футболістом не вип’ю?», налиють мені узвару чи чаю, собі 50 грам і говорять: «Буду всім розповідати, що з карпатівцем пив» (сміється).
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
