Ось же ще сенсація, право! Мабуть, всі настільки звикли до того, що «біло-сині» готові за всяку ціну умовити свого футболіста залишитися (читай, задобрити його матеріально), що спокійне розставання в стилі «прощай, кохана, ми розійшлися, як у морі кораблі» - коли клуб пропонував одну суму, а гравець наполягав на інший, після чого розвернулися і кожен пішов своїм шляхом - кидає в нервове тремтіння. Це ж треба - довели ми публіку, що цілком природний процес сприймається як ознака неминучого краху!
Деякі навіть примудряються засуджувати «Динамо» - мовляв, ось так жорстоко і несправедливо зі своїм, в той час як інші... І далі за текстом. Та-ак? Для початку скажемо, що у самого Макаренка на таке ніколи язик не повернеться - досить згадати, скільки талановитий футболіст лікувався і хто наскільки вірив у його повернення.
Крім того, ризикну припустити, що всі гравці «Динамо», у яких буде підходити до кінця контракт і не знайдеться взаємовигідних варіантів працевлаштування, пройдуть рівно через те ж саме! Без урахування громадянства і стажу роботи. Просто тому що завжди слід пам'ятати давню латинську мудрість: Tempora mutantur, et nos mutamur in illis - часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними. Я б навіть злегка переформулював - і ми зобов'язані змінюватися разом з ними. Якщо ж не змінився - твоя проблема. Tertium non datur, в сенсі, третього не дано.
Як завжди, найбільше місця і нервів забирають розмови про розміри сум, які обговорювалися. Десь інформацію беруть зі стелі, десь хтось щось чув, десь хтось щось злив. Правда, чомусь говорять лише про те, скільки пропонувалося, але про те, скільки БУЛО...
Включаємо свої джерела, які в клубі у кожного свої і не завжди самотні (тут я майже процитував колегу), і формулюємо: під час довгої відсутності через травму зарплата футболіста зменшилася до 50 тисяч доларів (600 в рік), зрозуміло, без урахування бонусів. До того було 70. Різночитання можуть бути пов'язані з різними деталями виплат - документи я не читав, так що заздалегідь прошу вибачення у високих сторін. Якщо хто захоче уточнити, підправимо. Втім, упевнений, що скільки-небудь значних правок вносити не доведеться.
З приводу нової пропозиції від «Динамо» спливали відомості, що вона склала 250 тисяч доларів на рік (замало буде). Що тут сказати... По-перше, сама по собі сума для нинішнього стану наших країни і футболу більш ніж значна - прямо скажемо, не голодний пайок! По-друге, піди ще зароби стільки в іншому чемпіонаті - будь то Польща, Бельгія, Голландія, Туреччина, Греція... Навіть Німеччина. По-третє, я щиро бажаю, щоб Макаренку це вдалося і взагалі його по життю і кар'єрі супроводжував успіх. По-четверте, «Динамо», наскільки мені відомо, пропонувало зарплату 30 тисяч доларів на місяць (360 у рік) плюс бонус у чверть мільйона за вихід у Лігу чемпіонів. По-хорошому, це ніяк не менше того, що було, але сторона Макаренка наполягала на старих умовах - тобто гарантованих виплат. Вже не знаю, чи напору «Зорі» побоювалися, ще чого...
Зауважу виключно від себе, що система «відносно невисока базова зарплата і великі бонуси» мені здається вельми справедливою і мотивуючою. Інакше виходить таке знайоме «підписав контракт, а там хоч трава не рости».
По-п'яте, б'ю себе по руках, щоб не написати що-небудь про ставлення простого вболівальника до таких ось циферок. Ох, він припечатує - і гравців з їх тачками, і клуб, який дозволяє собі такі витрати!
Зрозуміло, при всій цінності Макаренка для команди (і як лівого захисника, і як потенційного гравця середини поля, де його бачили і бачать багато фахівців) його контракт - лише один із епізодів у великій роботі з перебудови відносин у клубі. Упевнений, що правильної, хоч і запізнілої, сподіваюся, що послідовної і такої, що реально веде до оздоровлення. Крім усього іншого, що підштовхує до більш активного, нехай і вимушеного задіяння молоді - наприклад, Михайличенка і Дубінчака. Антунеш-то теж, думаю, не затримається надовго, його теж добре б кудись вигідно прилаштувати!
Не секрет, що «Динамо» дійсно переживає серйозні труднощі - як у загальному, бо навколо нічого доброго не відбувається, так і зокрема, з депозитами націоналізованого «Приватбанку». Футбольний клуб визнали структурою, безпосередньо пов'язаною з «Приватом» (в подробиці давайте не будемо вникати, бо це досить специфічна штука), і заблокували йому неабияку суму грошей. Попереду суди, і як би київський клуб не вважали на певному етапі перспективної жертвою - щоб продемонструвати натовпу, як держава ефективно бореться... Ну, з чим-небудь та бореться - тут важливий піар процесу, а не процес і, тим більше, його результати. Знаючи наших уболівальників, шиш вони за клуб заступляться (чомусь дуже поширена «геніальна» фраза про те, що такий клуб померти не може - ага, у «Дніпра» і «Металіста» запитаєте; другий варіант - все відібрати і поділити, ось тоді почнеться процвітання), принаймні, активно - скоріше, будуть пригадувати старі рахунки. З дивана.
Але гаразд - про це, слава Богу, говорити зарано. Тим більше «Динамо» ПЛАТИТЬ, і офіційних претензій до нього - рівно один Артем Мілевський. «Від героїв минулих часів...»
Таким чином, «Динамо» на шляху реформ, що диктується як загальною ситуацією (всі клуби змушені в тій чи іншій мірі секвеструвати бюджети!), так і власними труднощами. Щоб судити про подальші перспективи - наскільки легко Ігор Суркіс з усім цим впорається, потрібно володіти більш розгорнутою інформацією, грубо кажучи, заглянути до нього в кишеню.
Але не побажати успіху клубу і його президенту я не можу.
Тому що «Динамо»... Це, чорт візьми, «Динамо»! Думаю, ми зрозуміли один одного.
Артем Франков
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
