Рік тому підбивати підсумки першої частини сезону було набагато приємніше. Тоді в чемпіонаті України «Динамо» йшло нога в ногу з «Шахтарем», плюс, у Лізі чемпіонів уперше в цьому столітті вийшло до плей-оф турніру. Зараз же...
Футболісти — забобонний народ. У кожного або майже в кожного є своя прикмета: один із правої ноги ступає на поле, інший починає взуватися з лівої бутси, третій має поцілувати в лисину четвертого... Уболівальники від них у цьому плані недалеко пішли: одягають на матч «щасливу» футболку, не голяться в день гри тощо.
Однак, схоже, у нашому футболі встановилася одна традиція: якщо в поєдинку за Суперкубок України зустрічаються «Динамо» та «Шахтар», переможець чемпіоном не стає. І цій традиції вже десять років. 2006-го «Динамо» виграло в «Шахтаря» в матчі за Суперкубок, а згодом стало чемпіоном — і з того часу, як відрізало. У п’яти випадках «Динамо» та «Шахтар» сперечалися за Суперкубок, і всі п’ять разів вигравав чемпіонат той, кому трофей не дістався. Зараз усе йде до того, що правило спрацює вшосте поспіль. Улітку в Одесі, як ми пам’ятаємо, Київ переміг Донецьк у серії пенальті. Раділи гравці, раділи тренери, раділи вболівальники «Динамо»... Але після здобуття Суперкубка все пішло шкереберть.
Невдачі на всіх напрямках
Якщо в минулому чемпіонаті до зимової паузи було зіграно 16 матчів і «Динамо» поділяло перше місце з «Шахтарем», набравши 43 очки з 48 можливих, то зараз у киян лише 37 очок після 18 поєдинків та 13 пунктів відставання від «Шахтаря». Торік «Динамо» втратило очки у двох матчах, тепер — у семи. В осінній частині сезону 2015/2016 кияни пропустили лише шість м’ячів, що було в середньому — менше одного у двох матчах, тепер — 19, тобто більше одного за гру! Команда вже зазнала трьох поразок, причому всі три — на своєму полі, де пропустила 11 м’ячів проти 8 на виїзді. Регрес очевидний, причому регрес разючий за всіма напрямами.
Схожа картина й у Лізі чемпіонів. Зрозуміло, що в ЛЧ групові турніри порівнювати безглуздо, оскільки трапляються різні суперники, і група може бути як дуже складною, так і доволі комфортною. Зрештою, ми ж не говоримо, що «Лестер» зараз сильніший за «Манчестер Сіті», оскільки виграв свою групу з явною перевагою, а «Сіті» став другим. Ми починаємо дивитися, хто з ким грав: «Лестер» — із португальцями, бельгійцями та данцями, а «Манчестер» — із «Барселоною», «Борусією» та «Селтиком» — і все стає зрозумілим.
У випадку з «Динамо» можемо констатувати, що рік тому команда стала другою й вийшла до плей-оф, а зараз посіла останнє місце. І те, що кияни видали найкращий результат із найгірших команд, — це ніяка не втіха. Як і розуміння того, що потрапив би цього сезону з останнього кошика не «Бешикташ», а «Маккабі», як рік тому, кияни продовжили б єврокубковий шлях у Лізі Європи. Мені здається, що, якби «Динамо» потрапило до такої групи рік тому, воно б із неї вийшло!
Але цей умовний спосіб нікого не хвилює, і тому можна сміливо говорити: останнє місце для «Динамо» завжди вважається провалом. І першу частину сезону чемпіон України провалив. Навіть сам головний тренер це визнає: «Якщо гравці вирішили сказати нам, що ми від них чогось не того вимагаємо, то я відповім: це ті самі вимоги, які були протягом двох попередніх сезонів, коли ми щось вигравали. Якщо футболісти перенаситилися, то мають зрозуміти, що, якщо вони не хочуть виконувати вимоги, це їхні проблеми, я ж зі свого шляху не зверну, навіть якщо він когось не влаштовує. Те саме я сказав хлопцям у роздягальні. Ці півсезону ми провалили».
«Мильна булька» на виході
Причин цих невдач багато. Валерій Лобановський завжди казав, що команду потрібно оновлювати, щоб не було застою. Підтягував новачків навіть після «золотих» сезонів. Уже зрозуміло, що вимушена ставка на вільних агентів себе абсолютно не виправдала. З численних гравців, за яких не потрібно було платити їхньому колишньому клубу, лише Мораес закріпився в статусі основного. Але ж, крім нього, до «Динамо» перейшли Федорчук та Яковенко, Петрович та Морозюк, Гладкий та Громов. Особливо великим розчаруванням стали два цьогорічних новачки команди. В особі Гладкого, як я розумію, бачили конкурента Мораесу в боротьбі за місце в стартовому складі. У підсумку екс-донеччанин зіграв за «Динамо» вісім матчів у чемпіонаті та тричі виходив на заміну в Лізі чемпіонів. Жодного разу не забив. Із Громовим — схожа картина. У ньому бачили гравця, який буде конкурувати з Гонасалесом та підміняти його на фланзі. Екс-полтавчанин зіграв дев’ять матчів у чемпіонаті й аж три хвилини в Лізі чемпіонів! Жодного разу не забив, віддав дві передачі. Для атакувальних гравців провідної команди, команди, яка багато забиває, — це ганебна статистика. І те, що згадані новачки дісталися «Динамо» безкоштовно, нічого не змінює. На них покладали надії, їм надавали час, а на виході вийшла «мильна булька». Якщо врахувати, що інших новачків улітку не було, ми маємо цілковитий трансферний провал.
Об’єктивно: склад «Динамо» став набагато скромнішим. Втрата Драговича боляче вдарила по надійності оборони, яка почала пропускати приблизно втричі частіше, ніж раніше. А пропущені голи, причому доволі курйозні (три автоголи в одному чемпіонаті «Динамо» ніколи не забивало), вплинули на впевненість гравців, у тому числі й в атаці. «Динамо» в певний момент почало боятися атакувати великими силами. До того ж у середині поля не залишилося по-справжньому технічного гравця, який уміє віддати тонкий та точний останній пас. Центральні півзахисники «Динамо» (Рибалка, Сидорчук, Гармаш, Оріховський, Буяльський) разом віддали лише чотири гольові паси в 18 матчах чемпіонату України. Для порівняння: флангові гравці віддали 14 гольових передач!
Упродовж сезону багато говорили про недостатню мотивацію гравців, особливо в матчах чемпіонату України. Не потрібно бути тренером, аби помічати, що динамівці можуть собі дозволити недопрацювати: там не добігти, тут не дотягнутися, десь швидкість не ввімкнути, в іншому епізоді — не відкритися... Останні перемоги в чемпіонаті та кубках теж зробили свою справу, і, підозрюю, не лише в мене виникло відчуття, що деякі хлопці пересиділи в цьому чемпіонаті, втратили до нього інтерес та припинили прогресувати. А чим ще пояснити, що в Лізі чемпіонів, граючи з такими атакувальними командами, як «Наполі» (два забитих м’ячі в середньому за гру в чемпіонаті Італії), «Бешикташ» (майже два), «Бенфіка» (більше двох), «Динамо» в шести поєдинках пропустило рівно шість разів, тобто в середньому один гол за матч, тоді як у чемпіонаті України команда пропускає, нехай і не набагато, але більше гола в середньому за гру?! Чому в чемпіонаті України команда лише чотири матчі відіграла на нуль, й останній із них ще 2 жовтня?
Упродовж сезону помолодшали
Мені здається, що в даному випадку тренерам варто було б ще більше довіряти молоді — хлопцям із команд U-21 та U-19. Більш-менш регулярно (хоча я все одно вважаю, що можна було б частіше) випускати молодь почали в середині — наприкінці першого кола. І сенс дійсно був: три м’ячі в чемпіонаті плюс гол у Лізі чемпіонів забив Бєсєдін, Циганков має 2+4 в чемпіонаті та 1+1 у єврокубках. Мені особисто, незважаючи на «привезений» пенальті, сподобався в кубковому матчі із «Зорею» Тимчик, непогано виглядав Оріховський, старався Очигава...
Талановита молодь у клубі є, і, мені здається, за нею майбутнє «Динамо». Щиро сподіваюся побачити вже навесні у складі першої команди й інших молодих хлопців, які в перспективі можуть закрити проблемні зараз позиції: Дубинчака, Шапаренка, Алібекова та інших, що дуже добре виглядали в матчах Юнацької ліги УЄФА. Звісно, молодь потрібно вводити до складу обережно, поруч обов’язково мають бути досвідчені гравці, і без додаткового підсилення, гадаю, теж не обійтися, оскільки вразливих позицій у складі зараз дуже багато.
Але все одно кращого часу, ніж у другій частині цього сезону, для заміни гравців, які навіть частково втратили мотивацію, може й не трапитися. Потім почнеться новий чемпіонат із рівними на старті шансами на успіх, почнеться новий євросезон, підуть матчі раз на три дні. А так до цього й команда зіграється, і молодь набереться досвіду. Графік матчів навесні буде доволі вільним для тренувального процесу, оскільки за рідкісним винятком грати доведеться раз на тиждень, і завдання потрібно вирішувати трохи менш складні, ніж боротьба за чемпіонство. Узагалі, я — за зміни та омолодження. Курс на це вже взято. Якщо в стартовому матчі Ліги чемпіонів із «Наполі» середній вік «Динамо» дорівнював 27,4 року, то в останньому проти «Бешикташа» — 24,8!
Андрій Шахов, клубний журнал «Динамо» (Київ)
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
