Футболіст виступав за молодіжний склад нашого клубу з 2003 по 2008 рік, потім грав за команди першої та другої ліг: тернопільську «Ниву», «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Кремінь» (Кременчук) та інші. Останнім клубом Кругляка була чернігівська «Десна». Потім Андрій Олександрович отримав тренерську ліцензію, і протягом трьох років працював з підготовчою групою юних футболістів. А з січня разом з Володимиром Анікєєвим керує динамівцями 2007 і 2010 років народження:
- З 15-го січня я офіційно працюю в «Динамо» з маленькими футболістами - допомагаю Володимиру Анікєєву, - розповів Андрій Кругляк. - До цього я протягом трьох років працював з філіальною підготовчою групою при «Динамо», тож і головний тренер молодших та середніх вікових груп Олександр Шпаков, і старший тренер школи Олександр Іщенко, бачили мене в роботі і знають, що можу. Діти, які не потрапляли до «Динамо», йшли займатися до нас, потім, якщо дитина прогресувала, повертали її до клубної школи.
- Як складалася ваша кар'єра після того, як залишили «Динамо» в 2008-му році?
- На мене тут покладали великі надії, але великим футболістом я не став. Коли контракт з «Динамо» закінчився, поїхав на перегляд, але не склалося, травму отримав, потім було важко повернутися на колишній рівень, грав у першій лізі. Розквіт моєї кар'єри був з 17-ти до 23-х років, коли в збірні запрошували, коли був в оренді в запорізькому «Металурзі» і латвійському «Металургсі», з яким грав у Лізі Європи, а також київському «Арсеналі». «Динамо» чекало на мене, давало шанс, але не вийшло, чогось не вистачило. Тепер, через сім років життя дає другий шанс повернутися до рідного клубу і проявити себе в ролі тренера, виправити те, що не вийшло, вже в іншій якості.
- Чим займалися після закінчення футбольної кар'єри?
- У 27 років я отримав травму - порвав ахілл, після якої так і не відновився, і був змушений закінчити з футболом. Перебудувався досить швидко, став дитячим тренером, вник в роботу, займався малюками. Допомагав динамівській школі під час наборів і турнірів, словом, постійно був при «Динамо», а в середині січня взяли в штат вже офіційно, дали шанс, прийнявши на роботу відразу, без перегляду.
- З якими командами дозволяє працювати ваша тренерська ліцензія?
- Уже давно отримав ліцензію категорії С, тож, можна сказати, вже не новачок в цій справі. Можу тренувати дітей і команди початкового рівня. Зараз разом з Андрієм Башлаєм і іншими тренерами будемо навчатися на категорію В, підвищувати свій рівень.
- Чи було для вас щось нове в роботі?
- Певний досвід у мене вже є, але також стикаюся і з новими речами. Перш за все, в «Динамо» звертає на себе увагу високий рівень організації. Раніше на тренуваннях ми щось вигадували самі, а тут є чіткий графік, спеціальне планування, мікроцикли, відповідальності більше. Та й дітей дають сильних в порівнянні з філіальною групою, з ними цікавіше, оскільки вони більше знають, вміють, краще сприймають, адже відібрані найкращі. З такими дітьми і я росту, як тренер - це дуже важливо, хочу прогресувати, чогось досягти, а не просто постояти осторонь. Швидко влився в колектив, вже знаю, як звуть всіх хлопців в обох групах.
- Чи легко знаходите спільну мову з дітьми?
- Так, навіть з найменшими. Просто все треба робити з ними разом: тренуватися, грати, розповідати, показувати, качати м'ячі, говорити на одній мові, а не стояти, дивитися з боку, як вони все роблять. Тоді і вони відповідають взаємністю, задають питання, є зворотний зв'язок. Наприклад, 2010-му року у вівторок на тренуванні показав фінт, вони його до четверга вивчили, дивлюся, два хлопчика вже роблять. Батьки розповідають, що займалися після школи, відпрацьовували. У багатьох не виходить жонглювання, ми домовляємося, якщо 10 разів наб'є м’яч, я п'ять разів відіжмусь - все в ігровій формі, їм це цікаво і більше подобається, та й мені теж. Коли тренуємо удари по воротах, я йду на добивання, щоб воротарі знали, що мають відбивати м'яч в сторону, а не перед собою. Тепер роблять правильно (посміхається). Таких дрібних моментів дуже багато.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
