З футбольною Хорватією незалежну Україну пов'язують давні стосунки. І не дивно - у нас багато спільного. Обидві країни стали незалежними в 1991 році з інтервалом в два місяці, а в 1992-му однією компанією вступили в ФІФА. Правда, в УЄФА Хорватський футбольний союз потрапив тільки в 1993-му (роком пізніше за нас), але все одно обидві національні асоціації могли дозволити собі вперше взяти участь в офіційному турнірі тільки на Євро-1996. Більш того, на жеребкуванні, що відбулася в січні 1994 року в Манчестері, українська та хорватська збірні потрапили в одну відбіркову групу. До речі, з ще трьома такими ж дебютантами - Словенією, Литвою та Естонією.
А за півроку до цього, ще не відаючи про майбутні розклади, хорвати запросили національну команду України до себе. Причому дозвіл на проведення матчу на «Максімірі» отримали за тиждень до зустрічі, тому як членами УЄФА стали за десять днів до гри. Виходить, з представників Європи «синьо-жовті» виявилися їх першими суперниками (до цього «картаті» зіграли з Австралією і Мексикою), для нас же цей матч став сьомим за рахунком в історії.
Розповідати безпосередньо про той футбол особливо нічого. Цей спаринг наставник гостей Олег Базилевич розглядав як можливість перевірити в справі представників національного чемпіонату (не викликавши Нікіфорова та Геращенка з Росії, Саленка - з Іспанії, Шелепницького - з Туреччини), зробивши ставку на гравців «Дніпра» і «Динамо». При цьому відзначимо відсутність через травму найкращого на той момент футболіста країни Віктора Леоненка.
У той же час «картаті» змогли закликати під свої прапори практично всіх найсильніших виконавців, в тому числі Бокшича («Марсель»), Бобана («Мілан»), Шукера («Севілья») і Ярні («Барі»). Вони-то і стали головними дійовими особами на полі. Шансів у наших, по суті, не було. Легкою розрадою послужив гол престижу викликаного в останній момент форварда «Карпат» Андрія Гусіна.
Товариський матч
Хорватія — Україна — 3:1
Голи: 1:0 Шукер (13), 2:0 Аджич (47), 2:1 Гусін (57), 3:1 Бичанич (81).
Хорватія: Ладич, Живкович, Ярні, Павличич, Вулич (Младенович, 42), Першон, Аджич (Челич, 85), Міше, Шукер (Шпехар, 81), Бобан, Бокшич (Бичанич, 59).
Тренер: Влатко Маркович.
Україна: Ковтун, Попов, Беженар, Дірявка, Михайленко (Топчієв, 81), Полунін, Похлєбаєв, Грицина (Гусін, 46), Шкапенко, С.Гусєв (Ковалець, 46), Коновалов.
Тренер: Олег Базилевич.
Арбітр: Д.Ямсек (Словенія). Попереджені: Дірявка, Михайленко.
26 червня 1993 року. Загреб. Стадіон «Максимір». 30 000 глядачів.
***
Два роки по тому мотивація протистояння була вже зовсім іншою - до поєдинку кваліфікації на Євро-1996 хорвати підійшли в ролі лідерів, в той час як наша команда стартувала у відбірковому циклі не зовсім вдало - чотири очки в трьох матчах.
В «Динамо» після неоднозначного виступу в Лізі чемпіонів активно займалися пошуками головного тренера, в першу чергу намагаючись повернути до рідних пенатів Валерія Лобановського, проходило становлення молодої команди, що не могло не позначитися в дуелі збірної з досвідченим опонентом, яким в той час була Хорватія. У двох зустрічах з віце-чемпіоном світу, Італією, підопічні Мирослава Блажевича набрали чотири пункти і капітулювали в тому турнірі тільки в Києві. Правда, це вже інша історія. А тоді в Загребі в березні 1995-го по команді Анатолія Конькова Бобан, Шукер і Просінечки просто проїхалися катком. Учасники того поєдинку з нашого боку завжди неохоче згадують його перипетії...
Євро-1996. Відбірковий турнір
Хорватія — Україна — 4:0
Голи: 1:0 Бобан (13), 2:0 Шукер (21), 3:0 Просінечки (70, з пенальті), 4:0 Шукер (79).
Хорватія: Ладич, Юрчевич (Влаович, 80), Ярні, Павличич, Йєркан, Білич, Асанович, Просінечки, Шукер, Бобан, Бокшич (Туркович, 74).
Тренер: Мирослав Блажевич.
Україна: Тяпушкин, Лужний, Телесненко, Букель, Шматоваленко, Мартинов (Орбу, 46), Мізін, Калітвінцев, Шевченко, Леоненко, Коновалов.
Тренер: Анатолій Коньков.
Арбітр: Х.-Ю.Вебер (Німеччина). Попереджені: Йєркан, Юрчевич — Телесненко, Тяпушкін.
25 березня 1995 року. Загреб. Стадіон «Максимір». 45 000 глядачів.
***
Третє побачення на «Максимірі» відбулося в жовтні 1997 року. На кону стояла путівка на чемпіонат світу у Франції. Хорвати знову-таки рясніли сузір'ям імен, однак наш оптимізм підкріплювався формою, в якій на той момент перебували футболісти «Динамо».
За ефектною перемогою над «Барселоною» (3:0) в Києві на власні очі спостерігав головний тренер балканців Мирослав Блажевич. Після матчу він навіть назвав українську збірну фаворитом пари плей-офф на ЧС-1998. Але хоча основу «синьо-жовтої» дружини тоді дійсно становив динамівський колектив (в стартовому складі в Загребі вийшли вісім киян плюс Скрипник, Нагорняк і Ателькін), на жаль, відновитися належним чином після поєдинку в Лізі чемпіонів хлопці за тиждень не встигли. Мали моменти, але в цілому господарі виглядали свіжіше і впевненіше. Грамотно побудували тактику, відійшли назад після того, як Білич відкрив рахунок, потім зловили гостей на контратаці й утримали комфортну перевагу.
Наставник збірної України Йожеф Сабо тоді закономірність поразки сумніву не піддав, зізнавшись, що підопічні зіграли найгірший матч за час його роботи. Проте висловив надію на поєдинок у відповідь.
На жаль... У Києві на НСК «Олімпійський» реванш взяти не вдалося (1:1). Позначилися гольовий дефіцит, рівень суперника, в якійсь мірі відсутність везіння, а тут ще й знамените суддівство норвежця Руне Педерсена. Коротше, все нашарувалося. У підсумку збірна Хорватії пробилася на ЧС-1998, де навела шереху, посівши третє місце.
ЧС-1998. Відбірковий турнир. Плей-офф
Хорватія — Україна — 2:0
Голи: 1:0 Білич (11), 2:0 Влаович (49).
Хорватія: Ладич, Ярні, Білич, Просінечки, Шукер, Бобан (Юрчич, 67), Станич (Асанович, 59), Шарич, Влаович (Цвітанович, 82), Шимич, Юрич.
Тренер: Мирослав Блажевич.
Украина: Шовковський, Дмитрулін, Скрипник, Головко, Ващук, Гусін, Максимов (Гецко, 87), Нагорняк (Зубов, 59), Косовський, Ателькін (Михайленко, 54), Ребров.
Тренер: Йожеф Сабо.
Арбітр: А.Сарс (Франція). Попереджені: Білич, Станич – Максимов.
29 жовтня 1997 року. Загреб. Стадіон «Максимір». 28 000 глядачів.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
