Персону Руслана Ротаня не всі прогнозували у стартовий склад. З хорватами повинна була бути боротьба за центр поля. Тим паче, Андрій Шевченко підкинув хмизу до багаття, заговоривши про комфортну зону суперника і про власні плани створювати тиск на цю зону. Стратегія видавалася простою: не дозволяти Ракитичу і Модричу зустрічатися з м'ячем, не надавати їм простору. Це – майстерні футболісти, але у своїх клубах вони звикли діяти на чистих м'ячах, на широкому просторі. Тиск і пресинг міг вибити лідерів Хорватії з колії.
Персона Тараса Степаненка сумнівам не підлягала – зараз Тарас є чи не найсильнішим півзахисником-опорником з українським паспортом. Поруч з Тарасом прогнозувалися різні варіанти, одним з найпопулярніших серед яких залишався Сергій Сидорчук. «Динамівець» повинен був забезпечувати рух, нав'язувати боротьбу і позбавляти суперника того самого простору. Це було логічно. Але Шевченко вирішив інакше.
Руслан Ротань і Віктор Коваленко. В підсумку, центр поля був програний безапеляційно. А все інше (невдала гра Кучера, провал Коноплянки у першому таймі, сухі пайки форвардів) – то вже похідні. Не сказати, що Ротань був найгіршим у складі нашої команди (а от Коваленко на такий «антиприз» претендувати може), але саме Ротань став однією з ланок ланцюжка помилок, який призвів до взяття українських воріт.
Цікаво те, як Модрич легко перехитрив Ротаня. Обравши правильну позицію і не вдаючись до різких рухів, Лука дочекався помилки українця і розігнав ту атаку. Ошуканим виявився Ротань – наш капітан, гравець з шаленим досвідом і великою майстерністю. То чого тоді очікувати від інших?
Хоча, знову ж таки, не залишає думка про те, що матч програв саме тренерський штаб. Гравців можна сварити за помилки, але невдало обрана тактика прирекла б на невдачу навіть у випадку відсутності цих помилок. Просто тоді хорватам довелося б більше потрудитися. Бо в цьому випадку вони зіграли не на максимумі можливостей.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
