– Ви часто згадуєте своє футбольне минуле?
– Дуже часто. От снилося недавно – «Сампдорія» мене підписала (сміється). Правда, не знаю, на яких умовах. Дружина часто запитує і шкодує: «Як же це я не застала той час, коли ти грав». Ми вже пізніше познайомилися, наприкінці кар’єри. Зараз серйозно футболом цікавиться. Те саме стосується батька: «Це ти винен, а не Маркевич», – постійно повторює мені. Хоча я завжди намагався бути чесним. Свого часу в «Анжі» запрошували. Приїхав на підписання контракту, а в мене коліно спухло – втричі збільшилося. Не вигадував і сказав, що не готовий. А міг укласти угоду і просто лікуватися, отримуючи гроші.
– Кінець вашої кар’єри був не таким цікавим?
– Після виступів у Черкасах на м’ясокомбінаті працював – ящики мив. У нас команда від заводу виступала на першість області. Дякую Ренату Вікторовичу Морозову, який згодом допоміг мені стати дитячим тренером і повернув до життя.
– Не важко було перелаштуватися після великого футболу?
– Я сидів вдома 3 роки без роботи. Весь час готувався, їздив на оглядини. Повертався додому і пив. Гроші закінчувалися, позичав у бабці і тата. Катастрофа... Думаєш, що завжди у футбол гратимеш. Не передбачив наперед, що треба кілька квартир придбати.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
