Не обов’язково цікавитись шахами та знати Емануеля Ласкера, аби почути цю фразу. Герой фільму «Револьвер» Гая Річі її постійно торочить. Та взагалі вона має бути наріжним каменем кожного молодого спортсмена.
Є тільки один шлях стати сильнішим – грати проти більш сильного суперника.
Це аксіома. Усі інші випадки були навіть не одиничними – одноразовими, їх повторити не вийде. Тому розраховувати потрібно лише на реальні, а не уявні приклади.
Два роки тому Віктор Коваленко був великим талантом. 19-річний гравець працював з основою Шахтаря та декілька разів вийшов на заміну в часи, коли український гравець в лінії атаки Гірників був якимось казковим персонажем. Коваленко розривався поміж молодіжними збірними, а потім став найкращим бомбардиром чемпіонату світу, граючи у команді з на рік старшими гравцями.
Відтоді він лише прогресував. Скоро, коли з Шахтаря пішли Алекс Тейшейра та Дуглас Коста, отримав дискваліфікацію Фред, а шансів на повернення до звичного ритму роботи клубу залишалось все менше, Коваленко став основним гравцем команди. Швидко він потрапив до збірної України, де майже рік є основним гравцем.
Той, хто свої слова підтверджує цифрами, завжди має вигляд більш освіченої людини. Спеціаліста. Йому хочеться вірити. В усіх турнірах цього сезону Коваленко у складі Шахтаря зіграв 28 матчів та забив 9 м’ячів – він безумовний гравець стартового складу Шахтаря та збірної України. Це прогрес. Це має бути прогрес.
Але гра проти Хорватії говорить про інше. За ці два роки Коваленко не виріс. І це дуже велика проблема, боротись з якою просто неможливо, адже він продовжує грати в чемпіонаті України, де всі команди набагато слабші за Шахтар. Й раніше Гірники були лідерами чемпіонату, але тоді рівень команди та рівень суперників був зовсім іншим, тепер таким гравцям важко розраховувати на прогрес в чемпіонаті Україні.
Крім того, Шахтар постійно грав у Лізі чемпіонів, боровся та перемагав сильні команди. У Коваленка ж за два роки у складі команди лише 88 хвилин в цьому турнірі. Які можуть бути передумови до професійного зростання?
У грі проти Хорватії Коваленко міг бачити перед собою два живих приклади. Лука Модріч був великим талантом свого часу. В збірній він був зіркою ще за часів виступу у місцевому Динамо. У 23 роки Модріч перейшов до Тоттнема та потрапив зовсім у інші умови. Він не відразу став тим Модрічем, за яким влаштували полювання всі найбагатші клуби Європи на чолі з Манчестер Юнайтед та Реалом, він не міг знайти себе та Гаррі Реднапп часто випускав його на фланзі півзахисту, бо Модріч не витримував темпу гри в середині та постійного тиску суперників після хорватського чемпіонату.
Пройшло багато років і вже сам досвідчений хавбек зі статусом європейської зірки змушує молодого хавбека збірної України робити дитячі помилки. Раніше в Україні ображались, коли порівнювали місцевий чемпіонат з хорватським. Але після зникнення великих грошей та від’їзду топ-легіонерів це порівняння буде справедливим. Так ось, Коваленко відчув ті ж самі проблеми що й Модріч у матчах проти найсильніших гравців, у нього не було досвіду такої гри. Проте він навчився.
Інший приклад – Нікола Калініч. Колишній гравець Дніпра, який не завжди вигравав місце у стартовому складі команди в боротьбі з Романом Зозулею та Євгеном Селезньовим, тепер вражає своєю грою за Фіорентину та збірну Хорватії. Він завжди був сильним форвардом, але в конкурентних битвах ще більше виріс. Проти Олександра Кучера та Івана Ордеця це були дії топ-форварда. Цьому він вже навчився пізніше.
Коваленко має талант, але він не зможе його розвивати в чемпіонаті України.
(На місце Коваленка можна підставити будь-яке прізвище.)
Та головна проблема не в цьому. Він грає за Шахтар, команду, яка є набагато більш сильною за середній рівень чемпіонату України. За давньою історією українських футболістів йому немає сенсу йти з Шахтаря до складу якогось середняка в топ-чемпіонатах Європи. Хіба тільки захочеться розвиватись й надалі.
Шахтар Шахтарем, але слова Емануеля Ласкера залишаються правдивими.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
