Іван Гецко: «У першому матчі збірної України навіть не хотілося виходити на заміну, щоб не ганьбитися»

Збірна України 29 Квітня, 20:07 1096
Іван Гецко: «У першому матчі збірної України навіть не хотілося виходити на заміну, щоб не ганьбитися» | 19-27
Автор першого голу в історії збірної України пригадав свою участь у дебютному матчі за національну команду.

За роки незалежності в офіційних матчах у складі збірної України голами відзначилися 67 футболістів. Найчастіше це робив Андрій Шевченко, який вразив ворота суперників 48 разів. Ну а перший, а значить - історичний м'яч 29 квітня 1992 в Ужгороді записав до свого активу гренадер одеського «Чорноморця» Іван Гецко.

- Якщо відверто, то зараз не пам'ятаю, що мені говорив головний тренер збірної Віктор Прокопенко, випускаючи на заміну в середині другого тайму, - через 25 років згадує Іван Михайлович. - Справа в тому, що я був злий на наставника, оскільки вважав, що повинен був починати матч у стартовому складі. Тим більше, хоч я і народився в тоді ще Дніпропетровську, але моє становлення як футболіста проходило в Ужгороді, і на трибунах було багато вболівальників, які прийшли підтримати саме мене. А тут ще, як на зло, через відсутність належної підготовки ми поступалися досить серйозному супернику в багатьох компонентах, так що навіть не хотілося виходити на заміну, щоб не ганьбитися.

Тому коли мені сказали розминатися, то я довго поправляв амуніцію, тільки щоб не світитися перед глядачами. Звичайно, я був тоді не правий, адже перш за все рульової відповідає за результат, хоча мені здається, що з'явися я на поле раніше, ми б програли з більш почесним рахунком. Адже, пригадується, вже через кілька хвилин я опинився на гольовій позиції, але, на жаль, не влучив.

- Однак на 90-й хвилині вам таки вдалося поправити приціл і забити історичний перший гол.

- Зараз навіть і не пригадаю, хто тоді заробив штрафний. У нас в Чорноморці за стандарти відповідали Юрій Нікіфоров, у якого був потужний удар, і я. А оскільки Нікіфоров затримався в центрі поля, то виконувати штрафний довелося мені. І гол дійсно вийшов на диво: метрів з 25-ти я пробив над стінкою, і м'яч влетів у дев'ятку.

- Переконаний, що той м'яч зайняв почесне місце в вашому сімейному музеї ...

- Знаєте, тоді у мене навіть в думках не було попросити арбітра Вадима Жука віддати м'яч мені. Може, тому, що відразу після фінального свистка я побіг дякувати уболівальникам за підтримку, а одному з них навіть подарував футболку.

- У складі збірної України ви з'являлися ще тричі, проте більше не забивали. Напевно, не раз переглядали на відео той гол угорцям?

- Не вгадали, бо запису того матчу у мене не виявилося. Правда, хтось дзвонив мені, пропонував купити відеокасету, але оскільки запросили космічну суму, я відмовився. Це вже потім в архіві знайшовся відеозапис того протистояння, і зараз при бажанні її можна подивитися в Інтернеті.

- Ви сказали, що той гол вийшов на диво. А вам ще доводилося в схожому стилі змушувати капітулювати воротарів суперників?

- Так, і неодноразово. У чемпіонаті України якось зняв павутину з кута воріт в матчі з Ворсклою, а в єврокубках схожий гол забив Русенборгу. Це була моя улюблена позиція для удару: по центру, в 22-25-ти метрах від воріт. Втім, повірте, чудес у футболі не буває - щоб приціл був точний, доводилося на тренуваннях багато часу приділяти ударам з-за меж штрафного.

Що ж стосується безпосередньо голи в ворота угорців, то хоча його і називають історичним, але мені він особливо не запам'ятався. Швидше за все тому, що ми програли ...

- З партнерами по збірній України першого скликання зустрічаєтеся?

- Точніше буде сказати, телефонуємо один одному. Часто обмінюємося новинами з Юрієм Шелепницьким, Юрієм Нікіфоровим і Сергієм Третяком, які зараз проживають відповідно у Іспанії та Ізраїлі.

- До речі, незабаром у вас буде можливість побачитися з багатьма гравцями, які брали участь в тому історичному поєдинку. Адже 27 травня в Ужгороді повинен пройти матч ветеранських збірних України та Угорщини, присвячений ювілейній даті, і на поле вийдуть багато учасників гри, що відбулася 29 квітня 1992 года ...

- Я знаю, мені вже прийшло офіційне запрошення. Звичайно, буде приємно зустрітися з партнерами по національній команді, особливо якщо взяти до уваги, що з деякими з них ми не бачилися вже давно. Тим більше, нам не тільки є що згадати - також ми постараємося довести, що є ще порох в порохівницях.

Василь МИХАЙЛОВ