Найкращий в історії?
Якщо ви фанат Нойєра, Касільяса чи Де Хеа, можете не читати. Бо для автора саме Буффон і ніхто інший є найкращим, найхаризматичнішим, найцікавішим і ще багато «най» воротарем 21 століття. Це як мінімум. Зрештою, кому як не італійцю отримувати подібне визнання! Це, звісно ж, суб'єктивне відчуття, але дуже часто здається, що Супермен Джіджі взагалі не помиляється. Легендарний італійський тренер Марчелло Ліппі пояснює цей феномен гіпнотизуючим впливом гри голкіпера Ювентуса. У Буффона, як і в кожної живої людини, безліч дрібних і не дуже промахів, однак вони стираються в історії, як щось непотрібне і навіть недоречне для запам'ятовування. Легенда Кальчо зізнається, що людиною, яку найбільше шокують його помилки, є він сам. Буває і по 10 днів Джіджі відходить та навіть заздрить тим, хто дає маху частіше, адже для них це не є таким потрясінням.
Вірність у важкі часи і парадоксальне бажання покинути Ювентус
По молодості, ще часів виступів у Пармі, він дивував якоюсь безглуздою зачіскою з меліруванням або взагалі майже лисою чуприною. Відтоді він майже не міняється. Ідеально пострижений брюнет, завжди вірний бездоганному стилю та своїй команді. Вірний №1, який не соромився грати з Ювентусом у Серії Б, куди його та команду занесло через кабінетні інтриги та сувору і немилосердну боротьбу з договірними матчами.
У своїй біографії Буффон зізнається, що таки хотів покинути Ювентус. Але не тоді, коли команду викинули в Серію Б і позбавили чемпіонств. Це було парадоксальне бажання, коли Юве вигравав і команді аплодували звідусіль. Ще за часів Моджі, який і довів команду спочатку до титулів, а потім повного фіаско і дискваліфікації. У цей період мотивація воротаря впала до нуля, він не відчував у собі сил і майже не бачив викликів. «Коли щоразу, як ми вигравали, було чути лише сумніви у чесності перемоги, я почав прагнути наших поразок і навіть заявляв про це. Але в період, коли настала чорна смуга, я став першим, хто вийшов і сказав – залишаюсь з командою грати в Серії Б». Джанлуїджі тоді дуже зачепило, що вироки туринцям були затверджені, на його думку, фактично ще до оголошення звинувачень.
Такі, як він, змінюють наше уявлення про час і вік
Йому зараз лише 39. Чому лише? Останнім часом Буффон, мов Ібрагімовіч, молодшає і викликає аналогії з Бенджаміном Баттоном. Суха серія в Лізі чемпіонів-2017, коли йому у 4-х матчах плей-офф дві найкращі атаки сезону «Барселона» і «Монако» (понад 300 голів на двох) забили лише гол, викликає неймовірну повагу. Воротар-скала, якому не страшні Мессі та Мбаппе, удари з близька та 11-метрові. Немовби виграючи боротьбу з часом, Буффон ось-ось виходитиме на поле проти гравців покоління 2000-х, хоча починав кар'єру, граючи проти футболістів 50-60 років народження. Найстаршим, проти кого він грав, був П'єтро Верховод (1959-й рік народження). Наймолодшим – Джанлуїджі Доннарумма (1999-й).
Він серйозно обмірковує можливість повісити після ЧС-2018 рукавички на цвях у шафі, до якої звертаються тільки у рідкісних випадках. Але сам жартує, що може продовжити свою пригоду і до 65 років. Зрештою, Джанлуїджі зізнається, що «кидав» футбол разів з 18-19. І зараз зовсім не почувається стариганом, якому пора на пенсію. До рекорду найстаршого гравця Ліги чемпіонів як мінімум можна і треба дотягнути! Марко Балотта, теж італієць і теж воротар, мав 43 роки і 118 днів, коли встановлював, здавалось, вічне досягнення.
Свій для кожного, отримував удари поліцейським кийком
Буффон – завжди усміхнений і простий у спілкуванні. Пограти з дітлахами в парку або зробити тату на плечі з обличчям фаната, який набив собі татуювання з твоїм зображенням? Запросто! Чому обмінявся футболками після півфіналу Ліги чемпіонів з найдорожчим «дітлахом» футбольного сучасного? «Бо в молодому віці зі мною ніхто не хотів мінятись і я ненавидів це».
Після кубокового матчу Фіорентина – Парма, в якому сам не грав, Джіджі вирішив допомогти закривавленому тіфозі рідного клубу, взявши його до свого Порше. Однак гаряча кров ультрас далась взнаки і після чергового раунду конфронтації між вболівальниками двох команд поліція затримала авто Буффона, з якого допомогти своїм друзям висідав чоловік на ім'я Вольпо. Тоді майбутній 9-разовий чемпіон Італії вже був достатньо відомий на Апеннінах, однак поліцейські начебто не зразу його впізнали і встигли відгамселити кийками. Джіджі не вірить в офіційну версію і вважає, що фараони добре знали. хто їде в машині, тому били свідомо. Вольпо вдалось спритним чином втекти від кари правосуддя, тож ще тієї ночі вони удвох навідались до нічного клубу потанцювати. А наступного дня в газетах написали, що Буффон разом з ультрасами хуліганив у Флоренції. Та Джіджі ні про що не шкодує, адже чудово відірвався тоді.
Патріот, але не нацист
Коли такий гравець, як Буффон змінює номер з 1 на 88, з цього одразу можуть зробити величезний скандал і записати «винуватця» в нацисти через символічне значення цього номеру для певних маргінальних кіл. Відбулось це ще в Пармі. Навіть СуперДжіджі змушений був поступитись і поміняти свій номер уже на 77-й, хоча аргументував свій вибір 88-го банально просто: «Для мене дві 8-ки – це чотири кола, символ чоловічих якостей кожного італійця».
З іншого боку, він ніколи не був великим інтернаціоналістом і так званим громадянином всесвіту. «Протягом найближчих 4-5 років Серія А знову може стати найсильнішою лігою світу. Але погано, що Рома опинилась у руках американців, а Мілан та Інтер перебувають у власності китайців. Це удар по нашому Кальчо і його традиціях».
Відмовитись від наркотиків, вийти з депресії
Коли йому було 13 років, Буффон жив у гуртожитку Парми, почувався самотнім і намагався вести активне товариське життя. Якось на одній з вечірок у злегка сп'янілому стані він отримав пропозицію, яка могла змінити все його життя. Джіджі уже навіть взяв до рота таблетку, про вміст якої не здогадувався. Він думав, що це звичайний порошок від болю в голові, але відразу виплюнув. «Можливо, нічого страшного не сталось би, але для мене це було дурне і хворе заняття. Я зробив вибір завдяки своєму характеру і твердо знав, що хочу розважатись, але без залежностей».
Через 3 роки після цього приятель майбутньої легенди футболу помер через передозування. Поразки вчили його більше, ніж перемоги. Може, тому він затримався у професії настільки довго і на такому високому рівні. «Я багато думав над долею цього хлопця і досі думаю. Гадаю, він сам собі приготував такий кінець. Він обрав смерть, а не життя».
У фіналі Ліги чемпіонів-2003 Буффон відбив 2 післяматчевих пенальті «Мілана», однак все одно зазнав болючої поразки. Десь практично після цього почалась серйозна депресія. «Будемо відверті, фанатам байдуже як ти почуваєшся. Вони сприймають тебе які кумира, зірку і ти не можеш сказати: «мені потрібно сховатись десь на 2 місяці». Мені дорікали кожною наступною помилкою, і тоді я вирішив податись до психолога».
Думки, від яких досі відмахувався з усмішкою на обличчі, тепер збільшували чорну діру душі, не залишаючи місця для звичного хорошого стану речей. Так минуло приблизно 6 місяців грудня 2013-го. А потім Джіджі зробив те, чого не міг раніше й уявити. Психологи в його уяві були людьми, які не допомагають, а лише видурюють гроші. Але він переконався у зворотньому, і ці санси відвертості дуже допомогли повернутись. Можливо, саме тоді, у 25-річному віці він почав дорослішати, хоча жив самостійно без сім'ї з 13 років. Так, так, саме тоді надійшов період, коли великий Джіджі, якого попереду чекали золото Чемпіонату світу і ще 2 фінали Ліги чемпіонів, відчув розчарування своїм життям і роботою мрії.
У нього тряслись коліна, нічого не виходило на тренуваннях, а страх перед Євро-2004 наростав з лякаючою силою. Буффон не зробив, на щастя, чого страшного і непоправного, але його мозок вже ніби належав комусь іншому. Десь з місяць мав враження, що дах поїхав конкретно. Для людини з високою самооцінкою і великим характером все це було ще більшим ударом.
Ірраціональний страх зник там, куди боявся їхати. Під час матчу Євро-2004, в якому Данія та Італія розійшлися миром 0:0. Цю гру сам №1 називає жахливою і такою, що запам'яталась лише плювком Тотті вбік майбутнього партнера Буффона по «Ювентусу» Поульсена. Джіджі був єдиним, хто посміхався, мов ідіот, після матчу, але ніхто не наважився йому цим дорікнути. «І тоді я зрозумів, що гроші далеко не все вирішують. І що Мерлін Монро помилялась, коли казала, що краще плакати в Ролс-Ройсі, ніж у переповненому трамваї, звідки моеш вийти і змусити себе досягати вершин. Адже якщо ти сягаєш дна на зручних сидіннях дорогого авто, досягнувши всього, то не маєш уже жодної надії».
Драма Кальчополі і звинувачення у всіх гріхах
Буффон був завзятим гравцем у букмекерських конторах, але не зробив нічого з того, за що його лінчували на сторінках преси. Він хизується своїм азартом і професіоналізмом у ставках. У дитячому віці Джіджі виграв 1 мільйон лір (приблизно 15 тисяч гривень), вгадавши результат 12 матчів. Він грав не заради додаткових грошей, а задля розваги. Але сам факт ставок спричинив за собою поспішне тавро злочинця. Натомість Буффон не мав, що приховувати. «Я, мабуть, був єдиним гравцем у світі, який всі виграні гроші на ставках накопичував на своєму рахунку в інтернеті. Причому платежі здійснював власною кредитною карткою. Хіба так поводиться шахрай?»
Воротаря «Ювентуса» звинувачували у ставках на договірні матчі. А він не боявся говорити Федерації футболу Італії, мовляв, миттєво дискваліфікуйте мене не на рік чи 5, а довічно, якщо знайдете бодай якийсь доказ моєї вини».
Соромно за вчинок проти Зідана, після фіналу ЧС-2006 зомлів
Буффон був єдиним, хто побачив удар Зідана головою в груди Матерацці. Воротар збірної Італії підбіг до бокового судді та розповів про інцидент. Нині італієць соромиться свого вчинку як не зовсім спортивного і не в його стилі. Франція надто сильно тиснула, а Зідан грав задобре, тому Джіджі не уникнув диявольської спокуси позбутись лідера суперника у фіналі німецького Мундіалю. Після гри страж воріт Скуадри Адзурри втратив свідомість. Шалений адреналін спав, на 40-й день, залишаючи мене з усвідомленням, що це все добігло до кінця, хоча ми хотіли. аби це тривало вічно. Тішусь, що нашій збірній вдалось повернути почуття національної гордості. Навіть моє почуття італійської ідентичності зміцнилось тоді.
Переграти те, що переграти дано одиницям
Повністю забути жахи минулого, перекувати свій жаль на тріумф над королями Джіджі може вже у фіналі ЛЧ-2017 з Реалом. Не виключено, що ми побачимо сльози Великого, який може програти другий фінал за 3 роки. Проте так легко він уже не піддасться. Величний тріумф над Барселоною 3:0 за сумою двох чвертьфінальних матчів Буффон не сильно й святкував. По-перше, здуру пообіцяв партнерам завершити кар'єру, якщо не пропустить від каталонців жодного гола. Цю обітницю з нього зняв президент Ювентуса.
Але насамперед Джанлуїджі боїться знову розчаруватись і впасти на сам низ із хмарочоса власних ілюзій. По суті, ці перемоги нічого не значать, якщо ти програєш у вирішальній грі. Він заслужив на те, аби вперше в житті виграти Лігу чемпіонів. І його син-«зрадник», який фанатіє від Мессі. Суареса та Неймара, буде цього разу дерти щосили горлянку за батька. А якщо Буффон стане більшою зіркою фіналу, ніж Роналду, ми матимемо повне право вимагати для нього історичного Золотого м'яча – лише другого для голкіпера за всю історію футболу.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
