Поки ФФУ метається по Будинку футболу в пошуках атестаційних документів «Вереса», в Україні паралельно все ще не дуже помітно розвивається тенденція на клуби з сіл, які потроху захоплюють першу лігу.
Два роки тому одним із хедлайнерів футбольних новинних стрічок став польський клуб «Термаліка». Представник села, в якому проживає 700 (не тисяч) жителів, пробився у вищий дивізіон сусідньої з Україною держави, Экстраклясу. Українським клубам з периферії поки ще не вдавалося виходити в УПЛ, але незабаром і цей бар'єр може бути взятий.
П'ятитисячна домашня арена «Термаліки» в Нецечі. Повторимося, в селі проживає 700 мешканців
До сьогоднішнього дня клубом, який представляв найменший населений пункт у Вищій лізі, залишається шепетівський «Темп». На зорі незалежності команда з міста в Хмельницькій області встигла навести чимало шелесту, дотягнувшись до дев'ятого місця серед вісімнадцяти учасників «вишки» в сезоні-1993/94. Але яким стрімким був зліт «Темпу», таким же швидким виявилося падіння. Зберегти клуб намагалися шляхом його об'єднання з «Адвісом», однак навіть це не дозволило продовжити життя трохи більше, ніж на пару місяців.
Шепетівський приклад можна вважати класичним у площині розвитку проектів в Україні. Поки є гроші і зацікавленість інвестора, немає такої вершини, яку не можна не підкорити. Але як тільки фінансові труднощі починають давати про себе знати, футбол відразу ж відходить на другий план.
Щоб пройти чотирирівневу систему футболу в Україні (ААФУ, Друга та Перша ліги плюс УПЛ, якщо брати регламентну складову і не вирішувати питання з атестацією в останній місяць) необхідно як мінімум чотири сезони. У всіх, хто марить мрією створити клуб з нуля і пройти з ним шлях до клубу рівня єврокубків, є мінімум чотири роки, щоб зрозуміти, чи варта рожева мрія вкладених коштів. Поки що це не вдалося нікому. Одним із останніх більш-менш вдалих прикладів можна вважати головківський «УкрАгроКом». Клуб із Кіровоградської області на професійному рівні проіснував всього три роки, встигнувши дістатися до першого дивізіону. Із закінченням єдиного чемпіонату команди в 1Л було об'єднання з «Олександрією», яка фактично утримувалась із однієї кишені разом з «аграріями».
Головківка/google.com
До цього український професійний футбол вже бачив клуби з сіл, але їхні успіхи були досить скромними. Відразу ж пригадується плискська «Єдність», головним досягненням якої залишається поєдинок проти донецького «Шахтаря» в Кубку країни. Але на рівні другої ліги чемпіонатів результати, так само як і горностаївського «Миру», досить скромні, хоч і постачальниками очок для своїх суперників обидва не були. Тому прорив «УкрАгроКому» частково виявився відправною точкою для інших містечкових (найчастіше, якщо мова про футбол, можна замінити на слово «аграрних») магнатів спробувати замахнутися на першу лігу.
Перевершити досягнення головківців минулого сезону вдалося ковалівському «Колосу», який фінішував на п'ятому місці. А вже цього літа в команді почали говорити про завдання виграти перше місце, що, природно, подарує путівку до УПЛ. З «Інгульця» (хоч формально клуб представляє смт., однак його населення не перевищує десяти тисяч) раніше також звучали цілі про елітний дивізіон. Зараз, правда, команда за результатами трошки відстає від ковалівців, але може похвалитися наявністю дубля у Другій лізі, а також міжнародними успіхами третьої команди в аматорському Кубку регіонів УЄФА. З нижчого професійного дивізіону прагнуть зробити крок вгору горностаївський «Мир» та зорянські «Балкани». Плюс, в аматорському чемпіонаті постійно виступає кілька досить стабільних колективів, які як мінімум за підбором виконавців здатні посилити ПФЛ. Сюди ж можна додати винниківський «Рух» із волочиським «Агробізнесом», але обидва клуби представляють вже міста, хоч і не дуже великі, до чого нас за роки незалежності встигли привчити, наприклад, «Кримтеплиця» або армянський «Титан».
Ковалівка/kovalivka.com.ua
Мало який футболіст при виборі наступного місця роботи між клубом N з обласного центру та NN із села зробить вибір на користь другого. Але якщо мова йде про достатню суму за оплату праці і, головне, стабільність, то ситуація буде зворотною. До команд з глибинки найчастіше увага (а разом з ним і попит) набагато менша, тому у власників є можливість закрити очі на багато речей, зосередившись на досягненні результатів. Наприклад, навряд чи дуже важливо заглиблюватися в значення слова «маркетинг» в населеному пункті в пару тисяч жителів, де де-факто і так кожен є твоїм вболівальником. Те ж стосується і реклами: сарафанне радіо набагато швидше сповістить всіх не тільки про майбутній матч, але й про можливу зміну часу початку поєдинку. Тому, при налагодженій системі фінансування, головним фактором залишається підбір складу, а це вже ключ до просування по турнірних сходах. «Колосу» в цьому плані навіть ще простіше. До столиці всього якихось сто кілометрів. Навряд чи таку відстань потенційний гравець команди буде покривати після кожного тренування, але досить часто бачитися зі своєю сім'єю шансів набагато більше.
Питання бази, як зараз у «Інгульці», можна вирішити досить просто, побудувавши її в сусідньому селі. Так само можна вчинити і у разі виходу в УПЛ, коли необхідно додатково створювати молодіжну та юнацьку команди: варто просто привести в порядок до мінімальних вимог стадіони в сусідніх населених пунктах, і питання з інфраструктурою практично вирішене. Почасти це навіть зручніше, адже дозволить популяризувати клуб і футбол по всьому району, в додачу виконуючи соціальну місію по залученню молоді до спорту. Одним з найбільш хворобливих моментів може виявитися питання розширення території стадіонів для збільшення кількості місць на трибунах і паркування, чого вимагає регламент. Але якщо вдасться знайти вихід, шлях до УПЛ буде відкрито.
«Двоярусні» трибуни в Горностаївці. Нижній ряд - білий, верхній - синій/Володимир Миленко
Задоволення его власників клубів лише одна зі складових. Можлива поява команди з глибинки в УПЛ виявилося б логічним продовженням нинішнього ланцюжка розвитку футболу в країні, зокрема і в світі в цілому. Більшість українських клубів і так утримуються здебільшого через примхи своїх інвесторів. Тут же ситуація аналогічна, хоч і в меншому масштабі. Ще років десять тому вважалося логічним і більш доцільним вкладення коштів, наприклад, «головний клуб регіону». Зараз же спостерігається новий виток еволюції, де своє місце в історії хочуть отримати бізнесмени з клубами з рідних, хоч і сільських, земель.
Збільшення кількості клубів з глибинки на професійному рівні породжує додатковий фактор суперництва між ними: хто зуміє більшого добитися не тільки на полях сільськогосподарських, але і в сфері футболу. Не виключено, що за старою українською традицією з часом все може завершитися плачевно – банкрутством і згадкою команд тільки в статистичних довідниках. Проте можна не сумніватися, що рано чи пізно елітний дивізіон буде підкорений.
Друга ліга в степах України. Що таке Горностаївка і матч Мир-Інгулець
Створення напівпрофесійної Національної футбольної ліги може ще більше збагатити український футбол клубами із сіл чи селищ. Але свою похибку повинна внести реформа, затіяна ФФУ, що може ускладнити потенційним новачкам завдання виходу навіть до Першої ліги.
З мінусів – доведеться миритися з низькими цифрами відвідуваності. Втім, ось уже кілька років кілька клуби УПЛ активно розвіюють за вітром тезу, що футбол без вболівальників – не футбол, тому навряд чи потенційний новачок буде сильно випадати із загальної картини. Принаймні, можна не сумніватися, що в глибинці атмосфера на трибунах буде більш щирою і автентичною.
«Термаліка» далеко не найуспішніший ПФК, який представляє село. Німецький «Хоффенхайм» з однойменного трьохтисячного села, в новому сезоні буде виступати в Лізі чемпіонів і є потенційним суперником київського «Динамо» в кваліфікації до групового етапу. До речі, домашні матчі команда проводить у сусідньому Зінсхаймі, до муніципалітету якого фактично і належить, на стадіоні, в десять разів перевищує населення рідного села клубу.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
