Один англійський майстер гострого слова «народив» фразу про німців, які завжди перемагають у футболі. Гарі Лінекер сказав її ще у 1990 році після поразки Німеччині в півфіналі Мундіалю, але краще описати поточний стан справ у світовому футболі на рівні збірних неможливо. Зараз ці слова Лінекера стали дійсно прозивними.
Перед черговим великим турніром більше не потрібно роздумувати, чи включати Німеччину в число фаворитів, вона автоматично «одна з». Краще сформулювати питання по-іншому: а що може завадити Бундестім взяти чергові золоті медалі?
Правильне вирішення проблеми
Визнання прийшло з результатами, а результати з’явилися не на порожньому місці. Щоб досягти вершини, як відомо, потрібно відчути дно. І Манншафт його відчула на зламі тисячоліть, щоправда, не надто помітно для загалу. Характер та організованість німецьких футболістів не дозволили впасти низько, був навіть фінал ЧС-2002.
Однак судили ту команду не по вирваних на зубах місцях, а по перспективах і рівню гри. Молодіжні та юнацькі збірні пасивно вливали свіжу кров, сама ж перша команда країни нагадувала старий Мерседес, який справно служить водію, але задоволення від їзди не приносить.
Розуміння глобальності проблеми спонукало Німецький футбольний союз до кардинальних реформ. Була розроблена єдина система підготовки молодих гравців. По всій країні відкрилися численні навчальні футбольні центри, зросла кількість кваліфікованих тренерів. Ймовірність проґавити талановитого юнака зводилася до нуля, а ті, хто потрапляв у такі футбольні школи, мали гарантію, що сотні спеціалістів оцінять їхні скіли.
Сформувалася система, виросли футболісти, а слідом посипалися титули. Спершу на юнацько-молодіжному рівні, потім на дорослому. В кінці нульових Німеччина стала чемпіоном Європи у трьох вікових категоріях: U-17, U-19 та U-21. Перші продукти нової системи досягли рівня головної команди країни та виграли світову першість у Бразилії.
Грамотна робота тренерів
Під час домашнього чемпіонату світу 2006 року розроблена програма підготовки лише дозрівала, а честь Дойчлянду відстоювала стара гвардія. Третє місце прийняли за серйозний успіх, але поступово приходила нова ера, обличчям якої став Йоахім Льов. Куоч осучаснив принципи відбору футболістів до національної команди та організацію гри, згодом їх перейняли тренери молодіжних збірних.
Через деякий час проблема селекту найкращих поступово набирала актуальності. Запущений механізм штампування висококласних футболістів додавав наставникам приємних клопотів, кількість вишколених до ідеалу гравців зростала в геометричній прогресії. Тренери Бундестім різних вікових категорій постійно вирішують питання, кого з чудових виконавців відсіяти, аби сформувати заявку. Гравцям не потрібен час на адаптацію, змалечку всі отримують однакове футбольне виховання. В кожній команді можна замінити одних дійових осіб на інших – при цьому не буде відчутних втрат у якості.
Плоди для головної команди
Зрозуміло, що чим вищий рівень – тим складніше компенсувати відсутність лідерів колективу, але Бундестім це стосується в останню чергу. Йоахім Льов може дозволити собі пройти повз таких гравців, як Озіл, Хедіра, Кроос, Хуммельс та інший кістяк команди, і все одно виграти Кубок Конфедерацій. Нехай турнір далеко не найпрестижніший, але серйозних суперників вистачало.
Середній вік стартового складу на фінальний матч проти Чилі не дотягував до 25 років, а середня кількість матчів за першу команду склала 17. У разі другого чи третього місця ніхто б серйозно не критикував Бундесманншафт. Турнір виставковий, про «перевірку найближчого резерву» всі знали наперед, та і літній відпочинок визнаним зіркам бодай раз на три роки потрібен. Льов створив для себе безпрограшну ситуацію, адже проходив КуКон на expert level. Пройшов. Як буває у таких ситуаціях у комп’ютерних іграх: і перемога приємніша, і похвала серйозніша. Зрештою, таким складом Німеччина подарувала інтригу на російських поля.
Молодіжка задає і задаватиме тон
Ні, все таки у критиків був шанс. Рішення Льова позбавило лідерів збірної U-21, яка паралельно змагалася на чемпіонаті Європи. Наставник молодіжки Штефан Кунц не міг розраховувати на Кімміха, Горецку, Джана, і це ще не весь список «вкрадених» талантів. Втім, неоптимальний склад «орлів» і на цьому рівні тріумфував. До того ж, тут вже важко дорікнути в примітивному статусі турніру чи слабкості інших збірних. Всі фаворити серйозно поставилися до ЧЄ – Іспанія, Італія та Англія привезли купу зіркових імен, а «перемогли все одно німці» і зовсім не оптимальним складом.
Німеччина зараз на голову вища за головних конкурентів і на декілька голів за простих смертних в розвитку своїх талантів. Майже не виникає сумніву, що на чемпіонат світу-2018 кваліфікувалися б три Національманншафти. І «команда зірок» на чолі з Озілом, Нойєром та Хуммельсом, і «перевірений найближчий резерв» під проводом Дракслера, тер-Штегена та Кімміха, і навіть «номінально молодіжний колектив» з Гнабрі, Майєром і Арнольдом.
Зовсім не варто стверджувати, що час Німеччини незабаром згасне, як це нещодавно сталося з Іспанією. При цьому, також не варто беззаперечно запевняти, що «орли» виграють численні наступні великі турніри. Вони просто ніколи не впадуть нижче свого рівня і завжди матимуть величезний резерв молодих виконавців, які створюватимуть конкуренцію. Так, футбольна мода циклічна, але Бундесманншафт існує поза нею, інакшими словами – ідеальний футбол завжди в моді. And it isn’t becoming boring, Mr Gary Lineker.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
