- Артеме, ви ще у відпустці, чи вже визначилися з подальшим етапом кар'єри?
- Перебуваю вдома з родиною на Волині. Підтримую форму в індивідуальному порядку, працюю над собою. Спеціальні люди працюють з питань мого працевлаштування. Все може вирішитися завтра або післязавтра, або на наступному тижні. А я підтримую форму, щоб бути в бойовій готовності і в будь-який момент відновити повноцінний тренувальний режим. Поки що ні з одним клубом контракту у мене немає.
- Можливо, що ви повернетеся грати в Україну?
- З Україною навряд чи щось вийде. Я тримаю курс на закордон. Звичайно ж, в пріоритеті європейські країни. Поки конкретно не скажу, який це буде чемпіонат.
- Як ви розлучилися з «Дармштадтом», розмова з тренером була?
- Нічого не було. Чесно кажучи, для мене дико, що така розмова не відбулася. Все-таки можна було поспілкуватися, поговорити про деякі речі, адже були нюанси. Я зла не тримаю на тренера, але можна було поспілкуватися, звичайно.
Я був готовий до такої розмови, але йти напрошуватися не в моїх правилах, не в моїх принципах. Не те, що я великий гравець якийсь. Не в цьому справа. Просто Торстен Фрінгс більшою мірою спілкувався з німцями. До легіонерів було незрозуміле ставлення, він не особливо з легіонерами спілкувався. Діалогу як такого і не було.
- Він не спілкувався з усіма легіонерами чи тільки з українцями?
- Я говорю про українців - Березівського, Олійника і себе.
- Але ви нахвалювали Фрінгса, коли він очолив команду.
- Я нічого поганого не можу сказати про нього, як про тренера. Я до сих пір вважаю, що він хороший і перспективний фахівець. У нього цікаві заняття. Але німецький менталітет інший. Там ставлення до всього інше. Так, я грав не у всіх матчах. Розлучилися з клубом ми з обопільної згоди. Думаю, претензій до мене немає.
- З яким настроєм ви летіли до Німеччини? Чого чекали від чемпіонату?
- Про чемпіонаті Німеччини була думка, що Бундесліга - це топ-ліга. Залишаюся при цій думці. Організація там на вищому рівні - від роботи з фанатами і закінчуючи ставленням до футболістів. Те, що мені сподобалося у них - німці один за одного третьому перегризуть глотку. Вони вміло об'єднуються і це чудово. Ми, українці, все-таки не вміємо в команді бути такими дружними.
- Ви з командою взагалі не зустрічалися у позафутбольний час?
- Не подумайте, що я тільки й чекав якихось гулянок, ні. Не в цьому справа. Так, були барбекю, ігри були своєрідні, щоб згуртувати колектив. Ми влаштовували посиденьки з пивом, було нормальне проведення часу. Але такий згуртованості, як у нас, в сенсі збиратися сім'ями, в Європі я не помітив. У нас, в українців, футбольна сім'я сприймається більш глобально. У нас дружини між собою спілкуються, дружать. А в Німеччині під час мого перебування в клубі, ми два рази все разом зустрілися - на Різдво і на Новий рік, здається.
- Таке ставлення могло бути пов'язано з тим, що «Дармштадт» перебував на межі вильоту? Можливо, в Баварії справи йдуть по-іншому?
- Мені вдалося трохи поговорити з Дугласом Костою, коли ми грали з «Баварією». Все-таки «Дармштадт» і «Баварія - це різні полюси. Напевно, «Дармштадт» до кінця не був готовий до ігор в Бундеслізі. Але я все ж перед цим клубом знімаю капелюх. Із третьої Бундесліги так хвацько прорватися в першу - заслуговує на повагу. Команда зробила божевільний ривок. І, я думаю, у неї є всі шанси повернутися в еліту.
- Який позитив винесете з періоду в Німеччині?
- Я пам'ятаю кожен матч, в якому брав участь. Звичайно, перемогу над дортмундською «Боруссією» виділю. Особливі відчуття залишилися після цього поєдинку. Матчі з «Боруссією» були неймовірними.
- А яка атмосфера була з Баварією?
- На жаль, на «Альянц-Арені» не вдалося зіграти через пошкодження. Але дуже хотілося. Так, в Німеччині на будь-якому матчі атмосфера божевільна. Про що можна говорити, якщо вболівальники «Дармштадта», які хотіли потрапити на виїзну гру, спали в наметах, щоб купити квиток.
- Як думаєте, коли в Україні будуть спати в наметах, щоб потрапити на матч?
- О, в Україні чотири-п'ять років тому був найсильніший чемпіонат за весь час. Хотілося б, щоб він знову був таким же сильним.
- Як прокоментуєте те, що відбувається з Волинню?
- Була ситуація, коли «Волинь» була на межі зникнення. Але хто б що не говорив про Кварцяного, він команду зберіг і продовжує це робити.
- Чи спілкувалися з Кварцяним з приводу Волині?
- Так, ми перетиналися в Луцьку. Поговорили просто так, про футбол майже не говорили. Поцікавилися, як у кожного з нас справи.
- Що ви думаєте про ситуацію Коноплянки і Шальке?
- Жені важко заграти в «Шальке». З боку видно, що чемпіонат Німеччини складний. Команди там грають тактично. Незважаючи на підбір футболістів, незважаючи на їх фізичні та технічні можливості, вони дотримуються тактики. Виняток становлять «Баварія» і «Боруссія», які можуть пройтися по супернику катком.
Вважаю, що ставлення в команді до Коноплянки в «Шальке» було не таке, як треба. Я грав проти «Шальке». Женя нічим не гірше футболістів, які виходили в основі на його позиції. Причина зовсім в іншому. Є нюанси і причини, про які не варто поки що говорити.
- Коноплянку критикували, що він не повертається в захист...
- Так, були деякі ігрові моменти. Але все-таки основна причина трохи інша.
- Ярмоленко зможе заграти в Баварії?
- Дай Боже. Сам Андрій не раз говорив, що хоче перейти і спробувати свої сили в хорошому європейському клубі. У нього є всі можливості і задатки. Але трансферна вартість і його бажана заробітна плата високі. В Європі дивляться на це по-іншому.
- Погодилися б пограти в Туреччині з Селезньовим?
- Ніколи не говори ніколи. Я вільний агент і буду розглядати різні варіанти. Продовження кар'єри, наприклад, в Казахстані, як на мене, можна вважати спадом кар'єри. В Європі хочеться пограти. Все може бути, а в Туреччині хороший чемпіонат.
- Хочете знову грати за збірну України?
- Я не зав'язував зі збірною України і не говорив, що закінчив кар'єру в збірній. Хочу в ній грати. Головний тренер Андрій Шевченко не викликав мене на матч зі збірною Фінляндії - це його рішення. Він не поставив мене грати з хорватами, хоча у мене були найбільші шанси грати на позиції крайнього захисника. Це його право, не можу звинувачувати його в цьому. Як далі будуть складатися справи в збірній - подивимося. Багато чого буде залежати від того, в якому клубі і як буду грати я сам. Потім рішення за головним тренером.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
