У міжсезоння Олімпік попрощався з дев’ятьма футболістами з основної обойми. Видатних імен поміж них не було, проте період міжсезоння в Україні надто короткий для того, щоб тренерський час мав змогу награвати основний склад аж надто ретельно. З огляду на це виглядало, що якщо не у внутрішньому чемпіонаті, то в Лізі Європи дебютантові євротурнірів буде непереливки. Та ще й у суперники за третім кваліфікаційним раундом змагань жереб обрав донеччанам вельми непростий варіант у вигляді грецького ПАОКа. Напередодні виглядало, що буде великим щастям, якщо донеччани бодай в одному матчі зачепляться за нічию. Зараз, коли ця нічия – реальність, доводиться констатувати, що то радше Олімпік втратив перемогу, ніж суперник здобув нічию.
Не святі горшки ліплять
Нині наш футбол приречений на порівняння із ТИМИ часами. Тими, в які жоден із власників провідних клубів грошей особливо не рахував, а тренери мали змогу комплектувати команди бодай всеціло з легіонерів. Приблизно так, як нині комплектує ПАОК сербський наставник Александр Станоєвіч. В основному складі гостей не було жодного грека, єдиний еллін з’явився на полі лише по перерві, з лави запасних. В Україні такому явищу перешкоджав ліміт на іноземців у внутрішньому чемпіонаті. В єврокубках тренери з цим обмеженням могли не рахуватися, але все ж українців виставляли, бо ж склад награвався на сезон у цілому, а не на кожен окремо взятий турнір.
Взяти львівські Карпати часів пізнього Олега Кононова, тобто, на початку сезону-2011/2012. Після вдалого попереднього року тренер галичан отримав від керівництва клубу карт-бланш на покупку іноземних виконавців. У межах відведеного бюджету, звісно. В той час у Карпатах з’явилися іспанці Лукас Перес і Борха Ґомес, словенець Ґреґор Балажіц, македонець Мартін Боґатінов і група людей, які проявити себе в підсумку не змогли.
То саме тоді карпатівці зустрілися в кваліфікації Ліги Європи з тим же ПАОКом. У керованих угорцем Ласло Белені греків склад був доволі міцний – Бруно Чірілло, Пабло Контрерас, Вієйрінья, Ліно, Дієґо Аріас. Проте сказати, що ця команда вкомплектована ліпше за Карпати, було складно. Перший матч це начебто й підтвердив. Львів’яни на виїзді поступилися 0:2 при доволі неоднозначному суддівстві. Зате вдома карпатівці, маючи потребу відігруватися, виглядали якось зовсім беззубо. Нічия 1:1 була закономірним підсумком і стала початком кінця команди Кононова.
Нинішній Олімпік за людьми не порівняється ні з тими Карпатами, ні з обома варіантами складів ПАОКа. Легіонер у Романа Санжара взагалі лише один – іспанський марокканець Моха. Окремі люди, як, приміром, нападник Іван Сандей, котрий вийшов у другому таймі на заміну, не зіграли досі жодного матчу навіть в українській Прем’єр-лізі. Ще один юний форвард Станіслав Біленький у вищій лізі почав світитися лише на початку цього чемпіонату, але проявити себе там не встиг. Проте вчора Станіслав став третім в історії українського футболу гравцем молодшим за 19 років, який забив у матчі єврокубків. До Біленького тим самим могли похизуватися лише динамівці Андрій Шевченко і Віктор Циганков. То за всі роки, включаючи совєцькі часи.
Гра без комплексів
Олімпік саме грав, намагався диктувати умови, а не боязко підлаштовувався під суперника. Певний мандраж у діях донеччан спостерігався у стартових хвилин 15. Надалі команда заспокоїлася і почала грати з позиції сили. «Олімпійці» добре тримали м’яч, створювали на оборону суперників тиск з допомогою пресингу. При цьому організація командних дій була на вражаюче високому рівні. Особливо як для колективу, який у міжсезоння оновився майже наполовину. Роман Санжар володіє якимось унікальним даром – швидко ставити командну гру в часовому цейтноті. Причому опираючись на виконавців, окремих з яких донедавна вважали гравцями рівня першої ліги.
Власне, за нульового рахунку Олімпік не гарячкував, не намагався ризикувати, а діяв так, як у більшості матчів українського чемпіонату. Методичне розхитування оборонних редутів суперника вилилося в штрафний, який досвідчений Богданов подав, а молодий Біленький ударом головою замкнув.
Його Величність Досвід
У наступних десять хвилин на полі робилося щось вражаюче і, з першого погляду, незрозуміле. Спантеличені пропущеним голом греки побігли вперед, а українці холоднокровно їх зупиняли і, вбігаючи у звільнені зони, створювали поруч із ворітьми Родріґо Рея гостроту. Багато гостроти. Якби до майже ідеальної тактичної виучки «олімпійці» додали трохи зваженості й індивідуальної майстерності на завершальній стадії, рахунок збільшився б. І тоді вже не відомо, зміг би суперник оговтатися чи ні.
Однак греки не без долі щастя вистояли. А потім ще й продемонстрували, як треба витискати з мінімуму максимум. Роберт Мак видав гарний розрізний пас на свіжого Педро Енріке, котрий з’явився на полі за чотири хвилини до того, а бразилець, увірвавшись до карної зони, пробив так, що зреагувати Махарадзе було складно.
Рішучість Санжара
До честі тренера Олімпіка, в ендшпілі поєдинку він не став чіплятися за «почесну» нічию, а спробував вирвати перемогу. Всі проведені Санжаром заміни були спрямовані саме на підсилення атакувального потенціалу (спершу втомленого Моху замінив Олександр Мигунов, потім замість хавбека Владислава Хомутова вийшов другий нападник Ілля Михальов і врешті Біленького поміняв інший форвард Сандей). Донеччани тисли і кілька передумов для того, щоб забити вдруге, створили. Однак далі передумов справа не пішла.
Перспективи виїзду в Салоніки
Президент ПАОКа Любош Міхел, з яким вдалося трохи поспілкуватися після матчу, виглядав відверто збентеженим. Він не приховував, що за таких умов нічия для його команди – оптимальний результат. Однак важко не погодитися з паном Міхелом і в тому, що в Салоніках гра буде зовсім іншою. ПАОК має з чого додавати. Могутній форвард Александр Прійовіч, котрий свого часу створив чимало проблем луганській Зорі в складі польської Леґії, добре виглядав у Києві й цього разу. Серб постійно чіплявся за м’яч, нав’язував оборонцям Олімпіка боротьбу, міг навіть забити, але трохи невдало на початку другого тайму вистрибнув, відгукуючись на непоганий навіс Мака.
До слова, саме словацький вінґер, чий гол призвів до поразки збірної України у стартовому матчі відбору до Євро-2016, виглядає справжнім лідером грецької команди. Мак веде гру, бере ініціативу на себе, заплутує суперника зміщеннями з флангу на фланг. На його тлі українець Євген Шахов дивився відверто блідо. Виглядає, що представники ПАОКа називали Євгена напередодні матчу одним з лідерів команди радше для красного слівця перед його співвітчизниками. Хоча зрозуміло, що в Салоніках здатен додати й Шахов. Як і повинні проявляти більше атакувальної активності обидва флангових оборонці – правофланговий Марін Леовац і лівий крайній Лео Матос. Хто-хто, а бразилець діяв вельми прагматично, зосередившись в основному на оборонній роботі. Проте ми ж пам’ятаємо Лео часів виступів у Чорноморці і Дніпрі…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
