- Євген, в групі I за два тури до фінішу боротьба тільки починається?
- Вона, якщо точніше, триває. Ті надії, які були у нас після чудової гри з Туреччиною, зійшли нанівець після невдалого матчу в Ісландії. Синьо-жовті, на жаль, не показали того футболу, якого ми всі від них чекали. Все, як то кажуть, повернулося на круги своя. Тому заключні два поєдинки стають для підопічних Андрія Шевченка архіскладними і важливими.
Якщо на зустріч із Косовом ми можемо поглядати як на гру з аутсайдером, хоча я впевнений, що в Шкодері буде дуже непросто, то матч з командою Анте Чачича набуває статус фінального. Якщо Україна обіграє косоварів, то поєдинок з Хорватією буде найбільш жорстким з тих, що могли бути.
«Матч із Туреччиною був не ідеальний, але на нього можна рівнятися»
- Напевно ви аналізували зустріч в Ісландії. Які для себе зробили висновки?
- Вся гра будується на командних діях. Якраз цього нам катастрофічно і не вистачало. У хлопців було бажання, але не відчувалося запалу. При всій повазі до Віктора Коваленка, Руслана Маліновського і Тараса Степаненка, нам бракувало креативу в центрі поля, не знайшлося людей, які могли б віддати пас або, коли потрібно, притримати м'яч. А аксіома свідчить: хто програє в середині поля, той програє матч. Багато говорили, що не видно було лідерів колективу, Євгена Коноплянки та Андрія Ярмоленка, але все взаємопов'язано, оскільки у них не було допомоги з центральної зони. Ісландія - добротна команда, яка комбінаційно хоч і не виглядає зразково, але її дії доведені до автоматизму. Згадайте, скільки проблем ісландці створили нам у Києві. На жаль, ми не змогли що-небудь протиставити їх силовому футболу і креативу.
- Збірна України перебуває в пошуку своєї гри. Домашній матч з Туреччиною - один із кращих зразків її дій?
- Поєдинок із боку підопічних Андрія Шевченка хоч і був не ідеальний, але за триманням м'яча, за рухом, за тактичними моментами став одним з тих, на які варто рівнятися. Це ще раз підтверджує, що сила збірної України - в командних діях, не виключаючи того, що у нас є відмінні флангові виконавці.
«Обіграти Косово стає все складніше»
- Турнірна ситуація змушує обігравати Косово з якомога більшим рахунком і розраховувати на нічию в поєдинку Туреччина - Ісландія...
- Це ідеальний сценарій. Але я часто дивлюся на гравців збірної Косова і можу сказати, що в цій команді підбираються непогані футболісти. Щоб виступати краще в кваліфікації, їм не вистачає спокою, а це якраз через відсутність досвіду турнірів такого рангу, як відбір чемпіонату світу.
Не думаю, що з боку збірної України буде якась недооцінка. Однак щоб обіграти косоварів, на перше місце потрібно буде поставити самовіддачу і продумані до дрібниць тактичні дії.
- Ще важче грати з суперником, над яким не висить тягар відповідальності за результат.
- Так і є. У Косові кажуть, що у них йде період становлення, і вони щасливі вже від того, що беруть участь в такому турнірі. Дуже важливо, коли відсутній тиск ззовні, тому і грати вони намагаються розкуто. Але якщо ви помітили, то в порівнянні з початком відбіркового турніру зараз перемогти їх стає все складніше.
Для синьо-жовтих ж, навпаки, психологічна складова дуже важлива. І, як показує практика, якщо ми не забиваємо швидкий м'яч, в діях команди з'являється якась скутість через острах помилитися. Сподіваюся, у зустрічі з Косовом нічого надприродного не відбудеться, і все піде за планом нашого тренерського штабу.
- До речі, нічия з Хорватією Україну може влаштувати лише при фантастичних розкладах...
- У нашій групі можлива ще маса варіантів, але той, про який ви сказали, вважаю, нереальний. Виходить, що наші конкуренти повинні програти свої поєдинки аутсайдерам. Потрібно перемагати хорватів, хоч це і смілива заява. Будемо також сподіватися, що картаті крупно обіграють Фінляндію і в Україні приїдуть в якійсь мірі розслабленими. Хоча це припущення і не в'яжеться з характером балканців.
«Вірю, що синьо-жовті рухаються в правильному напрямку»
- Якщо говорити в загальному, то даний відбірковий турнір можна занести в актив команді Андрія Шевченка?
- Для мене деякі речі залишаються загадкою, тому що у збірної поки немає сталості. Бувають аж надто великі перепади між класними іграми і поганими. Я розумію, що йде становлення команди, звикання до тренерських ідей, встановлення взаєморозуміння між наставниками і футболістами, і це, до речі, радує, адже, при всій повазі до деяких попередніх тренерів, у нас була збірна, так би мовити, з менталітетом СРСР.
Дуже великий мінус, що синьо-жовті пропускають безглузді м'ячі, і існує проблема з нападниками. Позитивні моменти - тримання м'яча і мікроклімат всередині колективу, а це показник того, що ми, вірю, рухаємося в правильному напрямку.
У зв'язку з цим хочеться побажати, щоб припинилися конфлікти між клубами. У всякому разі, Шахтар і Динамо не повинні бути головними факторами у впливі на національну команду, - сказав Левченко в інтерв'ю zbirna.com.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
