Хто це Павло Лук’янчук та навіщо він збірній України?

Збірна України 4 Жовтня, 20:24 2673
Хто це Павло Лук’янчук та навіщо він збірній України? | 19-27
Розповідаємо про новачка збірної України Павла Лук'янчука, якого викликали до команди напередодні важливих ігор у відборі до чемпіонату світу з Косовим та Хорватією.

За день до початку збору відразу два захисники збірної Богдан Бутко та Ярослав Ракицький отримали пошкодження. Принаймні в захисті команді потрібні були нові виконавці, і Андрій Шевченко пішов найпростішим шляхом, запросивши з молодіжної команди Павла Лук’янчука.

Безперечно, саме так й треба розглядати це рішення тренерського штабу. Лук’янчука викликали не з Олімпіка, а перевели з молодіжної збірної, де він був провідним гравцем та капітаном команди. Для збірних з вибудованою системою (Німеччина, Англія) — це звичне рішення, коли просто задля кількості та просто знайомства запрошується гравець. Хоча раніше ті ж самі говорили й про інших молодих гравців, наприклад, Миколу Матвієнка в березні, коли він тільки перейшов до Карпат. А потім він зіграв у Загребі.

Хоча з Лук’янчуком ситуація має все ж інший вигляд.

ЗВІДКИ ВІН ВЗЯВСЯ

В 2011 році вже кожному було зрозуміло, що школа запорізького Металурга працює ледь не найкраще в України та випускає сильних гравців. Тарас Степаненко, Максим Коваль, Сергій Кривцов, Сергій Сидорчук, Євген Опанасенко, Артур Каськов, Андрій Цуріков. Це була друга частина молодих гравців, які тільки з’явились у першій команді Металурга, а їх вже продали чи майже продали до інших клубів.

Динамо та Шахтар заплатили немалі гроші за них, тому в майбутньому вирішили діяти на випередження та забирати молодих запоріжців зі школи раніше, ніж вони потім потраплять до першої команди та будуть коштувати кілька мільйонів. 15-річний захисник Павло Лук’янчук тоді став першим хлопцем, якого перевезли з Запоріжжя до Києва. Потім були Вадим Солдатенко, Павло Чоботенко, Олексій Щебетун, Ахмед Алібеков. Ніхто з них й досі не заграв у першій команди та й навряд чи у когось окрім Лук’янчука чи може більш молодого Алібекова буде цей шанс.

Павло відразу перетворився на одного з найкращих молодих гравців системи Динамо. В 2013 році збірна України серед 17-річних під керівництвом Олександра Головка потрапила на чемпіонат Європи. В її складі були Олександр Зінченко, Віктор Циганков, Валерій Лучкевич, Бека Вачіберадзе, Максим Третьяков, Андрій Борячук, Ігор Кирюханцев, Павло Оріховський, Олександр Осман, Дмитро Безрук, а капітаном та лідером в захисті — Лук’янчук.

Через два роки вже команда 19-річних на основі того ж 1996 року народження з тим же тренером вийшла на чемпіонат Європи. Тепер додались теперішні гравці національної збірної Віктор Коваленко, Артем Бєсєдін, Микола Матвієнко, а також інші футболісти, які вже отримали досвід Прем’єр-ліги Богдан Михайличенко, Дмитро Кльоц, Олександр Зубков. Капітан та лідер знову не змінився.

І не тільки у Головка в молодіжний системі Лук’янчук завжди був провідним гравцем. В молодіжних командах Динамо він також грав постійно та був одним з лідерів. У тренерів ніколи не виникало сумнівів щодо його важливості для команди.

Навесні Лук’янчуку виповнився 21 рік, й потрібно було шукати варіанти в інших командах, незважаючи на усі обставини. Сидіти в дублі Динамо та чекати на шанс, якого може й не бути, — це зайве.

ПРИРОДНІ ДАНІ, ЯКІ ЗАВАЖАЮТЬ

«Обставини», про які згадувалось вище — фізичні дані гравця. За офіційними даними зріст Лук’янчука 180 сантиметрів, вага 70 кг. Проте інколи здається, що тут є невелике перебільшення. Можливо, він навіть нижчий та легший. Для дівчаток з інстаграму, можливо, це було б досягнення життя, але центральному захисникові це заважає.

Лук’янчук б давно був претендентом на місце у стартовому складі Динамо, але його розміри не дозволяли говорити про це дійсно серйозно. Сергій Ребров постійно тримав його поруч з основою, возив на збори та намагався почекати, але так і не знайшов можливості для 20-річного центрального захисника з такими фізичними даними.

З точку зору умінь до Лук’янчука завжди було небагато претензій: він лідер на полі, розумний та навчений гравець. Він вміє компенсувати свої недоліки, але проти інших молодих форвардів, а не фізично сильних та досвідчених гравців атаки. Тут йому й досі важко.

Свого часу у Динамо був вже такий гравець — Віталій Мандзюк. Він був лідером у молодіжний системі, але не зміг достатньо вирости, аби претендувати на місце в складі першої команди. В сучасному світі знайдуться громадські організації, які назвуть це дискримінацією, проте тренери Динамо не особливо бачили в 70-кілограмовому гравцеві оплот оборони.

В Олімпік Лук’янчук перейшов, аби грати правого захисника. Темур Парцванія — ще один вихованець школи Динамо, якому не знайшли місця в центрі захисту після молодіжного рівня (зріст 181 см) залишив Олімпік, а йому на зміну орендували Лук’янчука. Вже перші матчі показали те, про що можна було здогадуватись й раніше — він слабкий правий захисник. Якби було інакше, то Лук’янчук отримав би шанс в першій команді Динамо на проблемній позиції.

Проте останнім часом Лук’янчука перевіряли навіть більше в опорній зоні. Але й там не все так добре. Він — центральний захисник, дуже непоганий центральний захисник, але з даними крайнього. Можливо, треба ще деякий час, аби Павло змужнів, все ж додав хоча б масі та вмінні вести силову боротьбу. Його сильні сторони не компенсують недоліків при переході на більш високий рівень.

В ЗБІРНІЙ ДЛЯ КІЛЬКОСТІ ТА ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО

Андрій Шевченко ще два тижні тому говорив, що деякі гравці національної команди можуть поїхати до молодіжки на найближчі ігри. Олександр Зінченко, Володимир Шепєлєв, Артем Бєсєдін, Віктор Циганков — усе це претенденти, навіть Віктор Коваленко, який не зіграє з Косовим через дискваліфікацію. Лук’янчук, звісно, підходить до цього списку.

Шевченко в екстреному порядку не хотів шукати новачка на кілька днів, який просто приїде для тренувань. Звичайно, Лук’янчук, який не має постійного місця в стартовому складі Олімпіка не таке вже й логічне рішення, але для його прийняття у тренерського штабу було кілька годин, а не цілий місяць. Швидше за все просто був дзвінок тренеру молодіжки Головку та запитання, мовляв, кого краще за все взяти?

Зараз Лук’янчук — не гравець рівня національної збірної. Проте він має можливості з часом перетворитись на нього, якщо додасть у фізиці та набереться досвіду. Але все одно цей виклик не показник майбутнього шансу, швидше просто збіг обставин. Тепер точно за його грою у складі Олімпіка тепер точно будуть слідкувати набагато пильніше.

Ігор Бойко