Наразі для Мякушка найбільш успішним періодом виступу у Прем'єр – лізі, якщо зважати на статистичні показники, залишається виступ у складі «Говерли». За ужгородську команду, дух якої вже навіть не витає у повітрі, Мякушко на найвищому рівні провів дев'ятнадцять матчів. П'ять голів і п'ять результативних передач змушували ще тоді звернути увагу на Сергія. Результативні дії частіше, аніж в кожному другому матчі чемпіонату України у складі майже безнадійного аутсайдера – це те, що повинно було змусити говорити про Мякушка.
Про потрапляння до збірної зі складу «Говерли» годі було мріяти. Першочерговим кроком вперед для Мякушка повинно було стати повернення до «Динамо», де футболіст мріяв закріпитися. Мякушко повернувся, але до основного складу «Динамо» потрапляв хіба що «крізь зуби» Сергія Реброва. З принципу, чи то з особистої немилості, але Сергій Станіславович вкрай рідко довіряв Мякушкові навіть тоді, коли у «Динамо» спостерігався дефіцит флангових півзахисників. В УПЛ Мякушко відіграв за основну команду «Динамо» чотири матчі, про що воліє навіть не згадувати. Це наче невдале побачення: з одного боку, ти зустрівся з дівчиною своєї мрії, з іншого – зрозумів, що ніколи не будеш разом з нею.
То вже перегорнута сторінка в кар'єрі Мякушка. Виклик до збірної зі складу «Карпат» яскраво демонструє, що існує футбольне життя й поза межами грандів. Сергій непогано виступав і у «Ворсклі», але саме у Львові, незважаючи на малу кількість матчів, підкреслив свою індивідуальність. «Карпати» – п'ята команда для Мякушка і перша після «Динамо», в якій він виступає на повноцінній основі, а не в оренді.
Стабільність середовища – ось, чого зараз потребують здібності Сергія.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
