Дивлячись на вчорашню гру Миколи Шапаренка і переворот, здійснений ним в матчі, знову доводиться повертатися до протистояння «Динамо» з «Лаціо» у Лізі Європи. Щось явно не так: або Хацкевич не горів великим бажанням виграти ту дуель, або він використовує футболістів «на ура».
Шапаренко добре зіграв у Римі. Заслуга молодого футболіста полягала у швидкій роботі з м'ячем, що надавало динаміки цілій центральній ланці і насичувало гру «Динамо» в зоні, яка вважається однією з найсильніших у «Лаціо». Цього явно не вистачало в Києві, і виходи на поле Мбокані, Гонсалеса, - кого завгодно, але не Шапаренка, - виглядали вкрай дивно. Звісно, можна зробити поправку на те, що одну заміну тренерові довелося зробити вимушено. Однак це не виправдовує неправильних дій Хацевича щодо управління грою з тренерського містка.
Перший тайм матчу «Динамо» проти «Маріуполя» в 25-му турі УПЛ – своєрідне відображення київської гри проти «Лаціо». Також не вистачало рухливості найперше в центрі поля; не вистачало зв'язної ланки і загальнокомандної свіжості. А усе це підсилювалося вкрай жорстким стосовно київської команди .
Вихід Шапаренка читався і напрошувався так само, як і в матчі з «Лаціо». Й цього разу Хацкевич не став мудрити, прийнявши логічне рішення. Але запитань щодо вміння тренера чітко керувати футболістами і діями команди це не знімає.
Видається так, що Олександр Миколайович керується на своїй посаді переважно інстинктами. Однак інстинкти повинні доповнювати тренерську виучку, а не бути основоположним інструментом в руках наставника «Динамо». Наприклад, знову вийшов у стартовому складі Микола Морозюк, показники ТТД якого просто вражають низькістю порогу (як приклад: 12 дотиків до м'яча впродовж години гри проти «Лаціо»). Знову слабенько у центрі поля відіграв Буяльський (якби не Ротань, просідання цієї зони могло б значно гірше відобразитися на результаті). Добре, що молодь цього разу врятувала поєдинок. Але це не загладжує загальних проблем: занадто в розрізненому стані перебувають футболісти «Динамо», занадто часто в стартовій обоймі з'являються футболісти, чия гра не відповідає високому рівню командних амбіцій «Динамо». І досі у Хацкевича немає чіткої лінії, окрім як покладатися на необстріляну молодь.
Конструкція «Динамо» – хитка і недалеким є від істини Олександр Бабич, зазначаючи, що вчора в Маріуполі змагалися дві рівних команди. Невже це те, чого прагнуло і прагне «Динамо»?
Ігор Семйон
