Андрій Ярмоленко: «Мої симпатії на боці «Ліверпуля». Із «Реала» вистачить»

Збірна України 21 Травня, 20:17 992
Андрій Ярмоленко: «Мої симпатії на боці «Ліверпуля». Із «Реала» вистачить»
Вінгер дортмундської «Боруссії» та збірної України розповів про адаптацію в Німеччині, очікування від наступних спарингів національної команди та кому симпатизує у фінальному матчі Ліги чемпіонів.

— Останній поєдинок збірної України тобі вдалося подивитися вживу. Які враження?

— Так, я приїжджав до Бельгії на спаринг з Японією. Не хочу давати ніяких оцінок — нехай це роблять експерти. У мене склалося враження, що все пройшло добре — і на полі, і за його межами. Хлопці перемогли, і я був задоволений. Зайшов в роздягальню, був радий всіх бачити. Але почуття були якимись незвичними — я навіть забув, коли останній раз пропускав збори національної команди, - говорить Ярмоленко zbirna.com.

— Матч дивився разом з Кагавою?

— Перший тайм — з компанією наших уболівальників, а другий — вже з ним, в ложі. Повторюся, була цікава гра. Коли ми забили гол, мій партнер по Боруссії опустив голову .

— У наступному спарингу суперником збірної України знову стане учасник чемпіонату світу. Чого чекаєш від гри з Марокко?

— Думаю, буде цікавий матч. Африканці готуються до такого серйозного турніру, ми теж добре налаштуємося. Так і з албанцями не так давно зустрічалися — там міцна команда. Втім, ми не повинні дивитися на суперників, хоча вивчити їх, звичайно ж, потрібно, — а вийти і показати свій футбол. У нас хороша збірна, багато хлопці виступають у сильних клубах, присутня конкуренція на всіх позиціях. Думаю, у Андрія Шевченка вистачає приємною головного болю — кого викликати і кого ставити. Перспективи у нас відмінні, ми повинні дивитися на свою гру і виконувати те, що вимагає тренерський штаб. Грати у футбол, отримувати від цього задоволення і добиватися результату.

— На чемпіонаті світу будеш вболівати за Німеччину?

— Та я ні за кого не буду вболівати. Дивитися, звичайно, збираюся. Таке футбольна подія буває раз в чотири роки, і нас там, на жаль, немає.

— На чиєму боці будуть твої симпатії у фіналі Ліги чемпіонів?

— Думаю, на стороні «Ліверпуля». Мені симпатичні ця команда, тренер, вболівальники, їхні традиції. «Реал» в останні роки не раз вигравав трофей — з нього вистачить (посміхається). Хоча, звичайно, команда Зінедіна Зідана є фаворитом.

— Шкода, що не вдасться потрапити на такий матч?

— Ні. Я туди і не збирався.

— Як твоя німецька?

— Почну з того, що набагато кращою стала моя англійська. У команді ми багато говоримо цією мовою. Але я поважаю країну, в якій граю, і, зрозуміло, вивчаю німецьку. Коли люди говорять повільно і не вживають якихось спеціальних термінів, мені все зрозуміло. Але це, звичайно, ще далеко не те, що потрібно.

— З репетитором займаєшся?

— Безумовно. По два рази на тиждень до нас приходить учитель, і ми разом з дружиною сідаємо за парту. Вчимо і самостійно. Я не можу сказати, що це легко дається, але в мене ще двоє маленьких дітей, яким треба приділяти увагу.

— Які ще були труднощі?

— Довелося знову вчити правила дорожнього руху. Справа в тому, що наші права дозволяли їздити в Німеччині тільки три місяці — потім потрібно було здавати по-новому. Все, як і у нас. Спочатку теорія, потім практика. Я, до речі, з першого разу екзамен не здав. На відміну від дружини, яку відразу допустили до водіння.

— Дітки з м'ячем дружать?

— Так, але не так, як хотілося б татові (посміхається). Я не змушую, хоча любов до спорту намагаюся прищепити. Але у нас йде постійна боротьба з мультфільмами, іграми і так далі. Можна сказати, що нічия. М'ячів у нас багато, боксерські рукавички є, ходимо в басейн. Спорт у дітей повинен бути обов'язково. Головне, щоб не бальні танці — нехай на мене не ображаються ті, хто ними займається.

— В садочок ходять?

— Так, німецький. Я не знаю, як складеться моя подальша доля, але якщо їм доведеться йти тут в школу, мову вони повинні знати обов'язково.

— Із земляками — Євгеном Коноплянкою та Андрієм Вороніним — часто зустрічаєтесь?

— Не так, як хотілося б. Мені до них година їзди, але у нас з Конопою не завжди збігаються вихідні. Вже десь два місяці не бачилися, лише переписуємось. Нічого, скоро у збірній побачимося. Злітаю тільки в Америку...