- Цей турнір вже 15-й за рахунком, а значить вже цілих 16 років з нами немає нашого колеги, нашого друга, Валерія Васильовича. Протягом багатьох років ветерани київського «Динамо» ставляться з глибоким розумінням до його здобутків, яких він досяг за свою спортивну кар'єру, як в якості гравця, так і в якості тренера. Всі ми, ветерани, його пам'ятаємо. Хотілося б коли-небудь побачити такого другого геніального наставника, хоча це важко собі уявити. Ми, динамівці, будемо пам'ятати його завжди, поки ми будемо ходити на стадіон «Динамо», на футбольні матчі.
Для мене особисто Валерій Васильович зробив дуже багато. Я став заслуженим майстром спорту в 29 років, виграв Кубок Кубків і Суперкубок Європи. Це ніколи не забудеться. Спасибі йому за те, що він був і зробив.
- Як ви вважаєте, команда Валерія Лобановського і в сучасних реаліях добиралася би до вершин єврокубків?
- Звичайно, запросто. Мене тільки одне дивувало – чому він не поїхав до Європи, коли був на підйомі. Можливості у нього були, результати говорили самі за себе. Його імідж в Європі був на найвищому рівні. Упевнений, його команда і зараз домагалася б найвищих результатів на європейській арені.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
