— Миколо, для тебе це перший виклик у кар'єрі до національної збірної. Які відчуваєш емоції, перебуваючи в лавах головної команди країни?
— Усе дуже подобається. Усі вимоги Андрія Шевченка зрозумілі, тому емоції і враження тільки позитивні.
— Було хвилювання після того, як почав проводити перші тренування в складі головної команди країни?
— Ні, коли вже виходиш на тренувальне поле, немає часу на хвилювання — і сенсу також. Треба показувати свій рівень, про це треба думати, а не про хвилювання. Тому в тренувальному процесі є бажання продемонструвати свою майстерність, довести, що недарма отримав запрошення до національної збірної.
— Ти тренуєшся поряд із кращими футболістами країни. Є чому повчитися в них?
— Звичайно, дуже приємно тренуватися поруч із такими виконавцями. Помітно, що всі гравці високого рівня.
— Як тебе прийняли партнери по збірній?
— Усе добре, все гаразд. Розмовляв, зокрема, з нашими легіонерами — Євгеном Коноплянкою, Сашком Зінченком. Усі підтримують в команді, всім спасибі.
— Попереду — товариський матч зі збірною Марокко. Розраховуєш дебютувати в національній команді?
— Звичайно, дуже хочеться зіграти. Намагаюся працювати на максимумі, щоб отримати шанс вийти на поле.
— Нещодавно був фінал Ліги чемпіонів. Сподобався поєдинок?
— Так, хоча, думаю, це не «Реал» виграв фінал, а Гарет Бейл, який вийшов на заміну і забив такий класний гол. Утім, на мій погляд, іспанці перемогли закономірно. Вони давно грають одним складом, здобувають трофей уже третій рік поспіль. Три роки поспіль виграти Лігу чемпіонів випадково неможливо. Мені здається, «Реал» на голову вищий за «Ліверпуль» на даний момент. І навіть якби основний час завершився внічию, мадридці напевно вирвали б перемогу в додатковий час.
— Ти вболіваєш за «Реал», це твій улюблений клуб?
— Так, але після київського «Динамо».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
