«Мною цікавилися у «Селтіку» та «Брюгге», брали у «Динамо». Українець, який став чемпіоном Данії

Футбол України 4 Червня, 21:41 977
«Мною цікавилися у «Селтіку» та «Брюгге», брали у «Динамо». Українець, який став чемпіоном Данії
Артем Довбик, 20-річний форвард «Мітьюлланда», який допоміг своїй новій команді здобути другий в історії чемпіонський титул і гратиме у Лізі чемпіонів, розповів про період своєї кар'єри в Україні.

У футбольному житті величезну роль відіграє не лише талант, але й інтуїція, вміння зробити правильний вибір. Артем Довбик та його агент Олексій Люндовський прямували у Францію, щоб підписати контракт із Лансом – знаменитим клубом, який зараз переживає не найкращі часи, погрузнувши у трясовині Ліги 2. Проте за лічені години до закриття зимового трансферного вікна виник варіант із Мітьюлландом – провідним клубом данської еліти, який вів напружену боротьбу за нагороди. Часу на роздуми – обмаль… Як вчинити? Кого обрати?

Минуло кілька місяців. Артем Довбик – чемпіон Данії. У його кишені – путівка в Лігу чемпіонів. Тим часом Ланс не зумів повернути собі елітну прописку. «Це було найкраще рішення у моєму житті», – усміхається Довбик у розмові з «Футбол 24».

– Ти проходив перегляд у київському Динамо. Чи шкодуєш, що тебе не взяли в цей клуб?

– Мене тоді якраз брали, але я у той момент зрозумів, що Дніпро у моїх послугах зацікавлений більше. Там було більше конкретики.

– До сезону 2016/17 ти готувався у таборі Волині. Розкажи про Кварцяного і його легендарні тренування.

– О-о-о, ці тренування – справді важкі. Навіть не пригадаю, де ми були… В якомусь лісі. Зранку прокидаєшся – біжиш три кілометри. Потім їси, спиш одну годину і знову біжиш – цього разу 5 кілометрів. Ну й увечері – ще 7 кілометрів. М'яч нам давали лише для того, щоб торкнутися і понабивати трохи.

Кварцяний – харизматичний, звісно. Постійно кричав, всі його боялися і ніхто не ризикував заперечувати. Він практикував матчі основного складу проти дубля. Їх, скажімо, 14 осіб, а нас – 10. Грали, до речі, без аутів. Цікавий такий етап у мене був (Усміхається).

– Тебе вже викликали у національну збірну України. Якою була розмова із Шевченком?

– Він сказав, щоб я не боявся і відчув, що є таким, як і всі у команді.

– У минулому Андрій Миколайович був форвардом топ-класу. Один із твоїх кумирів?

– Звичайно, що в дитинстві Шевченко був моїм кумиром. Як, напевно, для кожного українського хлопчака. Але потім мене захопила гра Тьєрі Анрі та Златана Ібрагімовіча.

– Уяви: ти міг опинитися у складі середняка другого дивізіону, натомість став чемпіоном Данії і гратимеш у Лізі чемпіонів. У твоєму житті був більш вдалий вибір, ніж той, який ти зробив взимку?

– Ні, не було (Усміхається). Мій агент Олексій Люндовський зробив все для того, аби я тільки виграв від свого вибору. Варіант із Мітьюлландом з'явився в останній момент – це дуже довга історія. Ситуація розвивалася спонтанно і блискавично. Я дуже радий, що ми прийняли саме таке рішення – правильне рішення. Це дійсно – найбільш правильний вибір у моєму житті.

– Чи хотів би зіграти проти українського клубу у єврокубках?

– Так, дуже б хотів. Неважливо – у Лізі чемпіонів чи Лізі Європи. Адже єврокубки – це мрія кожного футболіста. Зоря, Динамо, Ворскла – байдуже. Головне, щоб це була команда з України.

– Була інформація, що крім Ланса тобою цікавляться португальські та бельгійські клуби…

– Справді, був інтерес із Португалії. Але від команди, яка йшла наприкінці турнірної таблиці. Мені такий варіант не сподобався одразу. Із Бельгії мною цікавився Кортрейк. Були розмови про Брюгге, але там довго думали, сумнівалися. Мій принцип такий: потрібно йти туди, де тебе хочуть бачити. Мітьюлланд – хотів. Мітьюлланд зробив конкретну пропозицію. От і все.

– Ще минулої осені писали про інтерес від Селтіка та Аугсбурга. Можеш це підтвердити?

– Я запитував про це в Еріка Святченка. Він підтвердив, що у Селтіку були такі чутки. Щодо Аугсбурга нічого не знаю. Можливо, щось і було, але мені про це не сказали.

– Ще менше року тому ти виступав із Дніпром у Другій лізі. Продовжуєш слідкувати за цим клубом?

– Так. Із того складу, у якому я грав, залишилося, може, п’ятеро. Стежу за ними. Знаю, що у них скрутна ситуація.