- Після матчу за третє місце, в якому «Динамо» здолало «Віслу» (3:0) та стало бронзовим призером турніру, ви підійшли до тренера та попросили про одне-єдине фото. Це ваше кредо – не виділятися?
- На цьому чудово організованому турнірі в Остраві, в якому беруть участь команди 12-річних хлопців, на перший план виходять тренери та футболісти, а не батько одного з гравців. На мій погляд, і Богдан Микитенко, і мій син В’ячеслав виглядали дуже пристойно на тлі втоми. Після важкої дороги, в якій довелося провести 30 годин, усі футболісти «Динамо» витримали дводенний футбольний марафон та гідно подолали його. Саме тому я прийняв рішення, що сьогодні вони відпочинуть, а завтра замість тривалої дороги додому вирушать до Праги, звідки вилетять літаком до Києва й уже за кілька годин будуть удома.
У 12 років, напевно, важко робити висновки, у кого виростуть ці хлопці, але сьогодні ми можемо бачити професійні якості юнаків, і, цілком можливо, хтось із них уже зараз бачить себе гравцем першої команди «Динамо» (Київ). Чи складеться – залежить лише від них самих, від їхнього бажання грати у футбол та вибудовувати свою професійну кар’єру. Хтось, можливо, буде посміхатися, але я, як батько свого сина, знаю точно, що поки що він не проміняє футбол ні на що інше. Це для нього вже не розвага, а виважений шлях, який він обирає, при цьому мені дуже подобається атмосфера, яка панує в команді.
Думаю, третє місце, завойоване в Остраві, є доказом майстерності наших хлопців та хороших фізичних кондицій. При цьому ми побачили у фіналі дві чеські команди, а це, як на мене, яскраво свідчить про те, що саме втома від далекої дороги стала одним із визначальних факторів на турнірній дистанції.
Я забобонна людина, як, загалом, і більшість у футболі, тому не здивувався, коли після нереалізованого стовідсоткового моменту та влучання у стійку в матчі зі «Спартою» спрацювала футбольна істина «не забиваєш ти – забивають тобі». Утім, навіть незважаючи на це, я задоволений тим, що побачив протягом сьогоднішнього дня.
- Після чвертьфіналу, який «Динамо» виграло у «Словацько» (3:1), ви тепло поспілкувалися з арбітром, який особливо не втручався у перебіг подій й дозволяв хлопцям грати у футбол…
- Мені дуже сподобалися всі арбітри, які працювали на турнірі. Вони не повинні заважати грати хлопцям у такому віці, але при цьому зробити так, щоб на полі панувала дисципліна, при цьому самі залишаючись непомітними. Арбітру, який працював на зазначеному вами матчі, це вдалося.
- Навіть незважаючи на втому, хлопці все одно догравали кожен епізод, отримували задоволення від гри. У такому віці ще панує більш щирий футбол?
- Знаєте, я скажу вам відверто, що в моєму віці ми не мали можливості грати на таких чудових полях, як не було в нас ані екіпірування, ані футбольних м’ячів. Відверто кажучи, атмосфера, яка панувала на всіх матчах, спонукала хлопців догравати до кінця в кожному ігровому моменті. Безумовно, участь на подібних міжнародних турнірах – хороший досвід для хлопців усіх без винятку команд, і це є одним із визначальних факторів, який буде впливати в подальшому на розвиток їхніх кар’єр.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
