Андрій Ярмоленко незабаром покине дортмундську «Боруссію». «Джмелі» твердо налаштовані продати українця після одного сезону співпраці. Андрій не розпочав з командою літню підготовку під керівництвом нового тренера та отримав дозвіл вести переговори з іншими клубами. На «Сігнал Ідуна Парк» на нього не розраховують, їхні шляхи, скоріш за все, розійдуться.
Настав час відповісти на головні запитання щодо того, чому лідер збірної України не закріпився в «Боруссії». А також з'ясувати, наскільки ситуація залежала від самого Ярмоленка.
Статистика Ярмоленка в «Боруссії» Д:
Бундесліга – 18 матчів, 1042 хвилини, 3 голи, 2 асисти
Ліга чемпіонів – 6 матчів, 378 хвилин, 1 гол, 1 асист
Кубок Німеччини – 2 матчів, 180 хвилин, 2 голи
Радше ні. Багато хто може посперечатися, причина – в різних очікуваннях. Статус багаторічного лідера «Динамо» та збірної України давав привід вважати, що Ярмоленко готовий до топ-чемпіонату, однак минулий сезон довів – це було не зовсім так. З перших матчів за «Боруссію» впадало в око, що Андрію незвично (і від того важко) працювати на новому рівні інтенсивності. Саме через таку напругу траплялися прикрі промахи в порожні ворота, якими в основному й запам'ятався українець в Дортмунді.
Вищі швидкості, необхідність постійної концентрації та ідеального взаєморозуміння з партнерами. Після стількох років гри в слабкій УПЛ і перебування в ролі головної зірки «Динамо» Ярмоленко апріорі мав би величезні труднощі в новій системі. Варто віддати належне – він зробив усе від себе залежне, щоб пристосуватися до неї. Приглушив у собі індивідуаліста, максимально викладався на полі, працював над своїми слабкими сторонами, намагався виконувати завдання Петера Боса (Петер Штегер, подейкують, грі в атаці взагалі приділяв мінімум уваги).
На основі цього в першу чергу потрібно формувати оцінку періоду Ярмоленка в «Боруссії». Словом «провал» виступи Андрія в «чорно-жовтій» футболці характеризувати не можна. Не виправдав очікування більшості? Можливо. Потрібно розуміти, що в німецькому чемпіонаті він – не зірка, а просто працьовитий гравець.
Як би ми не любили Андрія, але його рівень не надто перевищує середній рівень Бундесліги. 6 голів і 3 асисти в 26 матчах – це досить низькі показники результативності, але не погані цифри для першого сезону Андрія за межами УПЛ. Без травми та зміни тренера посеред сезону вони могли б бути й кращими.
Чому ж «Боруссія» продає його?
Трансферні кампанії «джмелів» останнім часом викликають дуже багато запитань. Повернення «блудних синів» Кагави, Гьотце та Шахіна, які без Юргена Клоппа не можуть повернутися на попередній рівень, демарші Обамеянга та Дембеле, де клуб загнав себе в глухий кут і мусив поступатися, придбання молодих гравців у першу команду без відома головного тренера, ну і постійні «таємні списки з футболістів, які мають піти» протягом минулого сезону.
З огляду на це, не можна сказати, що Ярмоленка продають, бо він найбільше розчарував керівництво. «Боруссія» пояснила продаж Андрія бажанням працювати на перспективу, однак це просто нейтральні слова для преси. «Джмелі» завжди діяли на перспективу, це не щось нове, це не причина продажу українця. Трансфер Ярмоленка просто вибивався із загальної картини (навіть більше за придбання Мхітаряна та Шюррле). Однак декілька об'єктивних причин такого кроку від «Боруссії» все ж існує:
1. Ярмоленко не проявив себе на 25 млн євро.
Боси «шварцгельбен» якраз були серед тієї більшості, яка мала вищі очікування щодо Андрія. Для «Боруссії» підписання Ярмоленка стало приємним сюрпризом наприкінці літа-2017 (всі пам'ятають ланцюжок: 222 млн євро в «Барселону» за Неймара, 115 млн євро в «Боруссію» за Дембеле, 25 млн євро в «Динамо» за Ярмоленка).
Дортмундці не купували українця раніше, оскільки він був занадто дорогим. І справа тут не лише в переоцінці Ярмоленка Ігорем Суркісом, а й в тому, що «Боруссія» не могла собі дозволити підписати топ-гравця (навіть якби «Динамо» просило 20 млн євро). Андрій став 4 найдорожчим придбанням БД, а рекордний Шюррле коштував лише на 5 млн більше.
Відповідно, у Дортмунді чекали, що в команду прийшла зірка певного масштабу. Його купували не на конкретну позицію на полі (фланги були укомпленковані ще до продажу Дембеле: Філіп, Пулішіч, на олівці був Санчо, в лазареті Ройс і Шюррле), а щоб він був зіркою – де потрібно, самотужки робив результат. Ярмоленко не виправдав завищених очікувань Борусії, яка за нього переплатила.
2. Ярмоленко програв конкуренцію, а вона тільки зростає.
Українець після зимової паузи почав втрачати довіру Петера Штегера. Далі була травма, через яку він пропустив лютий-березень, а кінцівку сезону Андрій провів переважно на лаві запасних. Відновився Філіп, набрав яку-не-яку форму Шюррле, почав отримувати шанси Санчо, не опускався нижче певного рівня Пулішіч.
Навесні конкуренція в Ярмоленка збільшилася, а він її не витримав. Тепер боротися за основу йому було б ще важче: Крістіан Пулішіч – зірка, що поступового і впевнено сходить, Джейдон Санчо – суперперспективний тінейджер, Андре Шюррле – в нього вперто вірить керівництво, Макс Філіп – провів хороший сезон, Марко Ройс – без коментарів, новачок Маріус Вольф – чудово зарекомендував себе в «Айнтрахті».
Перенасичення флангових (Ройс в цьому списку лише умовно) гравців очевидне, когось потрібно позбуватися. Враховуючи вищевказані характеристики, цілком зрозуміло, чому вибір впав на Ярмоленка. 28-річний Андрій повинен бути на голову сильнішим за молодих конкурентів, щоб отримувати ігровий час. Вони-то прогресуватимуть, через сезон того ж Санчо можна буде за сценарієм Дембеле на купу «золота» виміняти, а від нашого співвітчизника треба користі тут і зараз.
3. Пізніше «Боруссія» не отримає за Андрія більше грошей.
Теоретично дортмундський клуб міг дати Ярмоленку ще один шанс на наступний сезон. На «Сігнал Ідуна Парк» прийшов новий тренер Люсьєн Фавр, який пошукав би для Андрія місце в команді. Втім, повертаючись до попереднього пункту, «Боруссія» мусить «сплавити» когось з флангових хавбеків/форвардів.
Усіх інших (крім Шюррле), зважаючи на вік, потім можна буде продати вигідніше, а Ярмоленка – ні. Якщо зараз йдуть переговори щодо ціни від 20 млн євро (дає «Вест Хем») до 30 млн євро (просить «Боруссія»), то наступного літа ці суми за майже 30-річного гравця з величезною ймовірністю впадуть приблизно на 30-40%.
4. Слабкий універсалізм українця.
А гроші «Боруссії» потрібні – в команді банально немає центрфорварда. Після продажу Обамеянга в другій частині сезону в центрі нападу непогано виглядав орендований Батшуаї, але його контракт «джмелі» не викупили в «Челсі». В останніх матчах на вістрі грав Філіп – саме його використовуватиме Люсьєн Фавр в центрі нападу, якщо боси не підпишуть форварда. Також на цій позиції здатен зіграти Шюррле.
Філіп і Шюррле – далекі від ідеалу в ролі центрфорварда, але вони кращі там за Ярмоленка. І це головне. Андрій, виходячи в центрі атаки, виглядав дуже непереконливо. Якщо минулого літа, купуючи українця в «Динамо», представники «Боруссії» не раз висловлювали сподівання, що Ярмоленко підстрахує позицію Обамеянга в центрі нападу, то тепер його навіть не називають серед потенційних варіантів.
На отримані від продажу Ярмоленка гроші «Боруссія» збирається купити Вілфріда Заху – одного з лідерів «Крістал Пелас». Дуже непоганий вибір, враховуючи той факт, що зараз головним претендентом на основу є 18-річний Александер Ісак.
***
Бажання «Боруссії» продати Ярмоленка є зрозумілим і обгрунтованим. Андрій зробив все можливе, але рік тому його банально переоцінили. Внесла свої корективи травма українця, завадили розкритися негарадзи в команді протягом сезону. Тепер Ярмоленко позбавлений надмірних очікувань зі сторони, це піде йому на користь за межами Дортмунду.
Роман Саврій
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
