Нині він старший тренер молодіжки Ростова, але його доля могла повернутись зовсім інакше. У 1997-му році Осінова кликали волгоградський Ротор і... київське Динамо. Результативний згодом півзахисник Ростова тоді грав за кордоном. Михайло так згадує ті події: «Я відмовив Валерію Лобановському, який, взявши мене за шию, умовляв перейти в київське Динамо. Вони готувалися в Ізраїлі до чвертьфіналу Ліги чемпіонів з Ювентусом і провели з моїм Маккабі контрольний матч (2:2).
Під час гри я «захерячив» Олега Лужного на брівці, і він почав на мене кричати: «Ти «гребучий» єврей!» – «Та я не єврей. Я росіянин». – «Росіянин? А чого тоді в ноги стрибаєш?» – «Не хотів. Вибач». Думав, Олег приб'є мене.
Після гри – дзвінок в номер: «Міша, це Лобановський». Я подумав – жарт. Виявилося, правда він. Був би поруч хтось мудрий, підказав би, що такі шанси не втрачають, але я подивився тренування Динамо і злякався – Шевченко, Ребров, Гусін, Калітвінцев, Шовковський... На їхньому тлі відчував себе шмаркачем.
Потім-то мені говорили: раз Лобановський кличе сам, він буде витягати за волосся, як Мюнхгаузена, навіть якщо у тебе щось не виходить», – пригадує 42-річний екс-півзахисник у розмові з МатчТВ.
Замість Динамо Осінов опинився під керівництвом іншого українського керманича – Віктора Прокопенка, який згодом тренував Шахтар. Щойно переїхавши в Ротор (відразу після цього не платили зарплату 8 місяців), він відчув на собі всі «принади» російської глибинки: «Тільки приїхав, пішов гуляти в парку – і побився. Гуляв у навушниках, а на лавці сиділи дві п'яні людини – чоловік і жінка. Почув у спину: «Гей, ти, чудило». Я зняв навушник: «Ти мені?» – «Так». Зчепилися».
Прокопенко запам'ятався Осінову своєю любов'ю до полювань і літератури.
«Він багато читав і іноді замість установки на матч видавав літературну цитату. Найкоротша установка була в день перемоги: «Сьогодні 9 травня. Ідіть і знищіть їх****».
Інший епізод. На нашій базі на березі Волги було дуже велике поле – шириною метрів 120. Хлопці тренуються, щось доводять, а Прокопенко взяв рушницю і разом з Єсиповим став стріляти у ворон. Запасні гравці засмучувалися: «Якого біса ми тут щось доводимо, якщо він на нас навіть не дивиться?»
Він божевільний мисливець. Пам'ятаю, приїхали до Одеси на збори, і Прокопенко з Єсиповим пропали на 3 дні. Команда працювала з другим тренером Зелькявічюсом, а вони десь полювали.
Прокопенко хвалився: «Я не п'ю, зате як розливаю»? При мені він дійсно жодного разу не випивав. Ще дивував тим, що сідав голим по пояс – в одних шортах – в альтанці біля входу на базу і їв величезний кавун з хлібом. Ніколи такого не бачив. Він говорив: «Дуже смачно!» Ну, не знаю. Не пробував і не хочу».
The Sun та ESPN визнали Осінова автором найшвидшого гола в історії. Він відзначився на 2-й секунді у другій лізі, але досягнення не вдалось записати у Книгу рекордів Гіннеса.
«Керівництво МІТОСа пообіцяло: «Ми цього доб'ємося». Але потрібно було заплатити якийсь комісії, щоб вона все переглянула і прийняла рішення. Моя реакція: «Сам я точно платити не буду. Ще чого». Інших охочих не знайшлося.
Років 6 тому я вирушив у Брюссель на чемпіонат світу з міні-футболу серед поліцейських. Прилетіли в Бельгію, а віза у мене була іспанська. Митник допитувався: «Чому не летите через Іспанію?» А потім вбив моє ім'я в пошуковику і повернув до мене комп'ютер. «Це ти? Ти забив найшвидший гол?» – «Ну, я». Потиснув мені руку: «Проходьте».
До речі, у фіналі росіяни програли, а чемпіоном світу серед представників поліції стала Україна.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
