Беручись до аналізу чергової порції документів із ФФУ, яку Анонімус люб'язно виклав на загальний огляд, хотів би вам сказати ось про що. Саме цей масив паперів, почерпнутий з електронного листування посадових осіб Федерації футболу і всюдисущих юристів із «Моріс Груп», остаточно переконав мене, і я зобов'язаний переконати вас – які там фейки! Усе рідне, правдиве, як кажуть, автентичне.
Підробка? Та бійтеся Бога! Припустімо, ви хочете когось знищити, і у вас є для цього достатній матеріально-інтелектуальний ресурс. Зрозуміло, ви обвинуватите ворога в казнокрадстві або ще якомусь криміналі, як слід засвідчивши відповідними паперами. Але хто, скажіть на милість, буде підробляти у величезній кількості документи, у яких немає жодних вказівок на кримінальну діяльність і немає приводів для кримінальної відповідальності?!
Тільки мораль, тільки порушення всіляких етичних кодексів корпоративної етики тощо, а також безконтрольна влада вершителів судів і нескінченне самомилування на тлі цієї самої влади, яка п'янить крутіше, ніж будь-яке найміцніше пійло.
Насправді, придивіться до того, що на цей раз пропонують вашій прихильній увазі. Сподіваюся, ви вже звикли до того, що літопис діянь нинішнього керівництва ФФУ вимагає певних зусиль для достовірного знайомства... Це неприємно, але ціль достойна – розібратися, прояснити, визначитися із сумними перспективами.
Скріншоти: anonopsofficial.blogspot.com
Отже, Ігор Грищенко, молодий та амбітний юрист, який вважав Федерацію футболу класним майданчиком для старту кар'єри – таким собі Байконуром. Певний час він, будучи секретарем контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ і фактично формуючи що порядок денний, що передбачувані рішення, досить активно коментував події у ЗМІ, але вже давно цим не займається. Мабуть, надійшов керівний оклик – посада «сірого кардинала» або, скажімо, отця Жозефа* не передбачає публічного випинання своєї особистості. Останнім часом на перший план якось різко вийшов глава КДК Андрій Шумілов зі своїми коментарями, гідними Кунсткамери (мова, звичайно ж, про український аналог – якщо ні, то потрібно терміново завести). На манер забезпечення оптимальних складів до матчу «Динамо» – «Шахтар» – Господи, присниться ж така маячня!
* – у світі Франсуа Леклер дю Трамбле на прізвисько Сірий Кардинал (від нього й пішло!), вірний соратник Армана Жана дю Плессі, герцога де Рішельє на прізвисько Червоний Кардинал. Дивно, але Олександр Дюма – старший у «Трьох мушкетерах» обминув отця Жозефа своєю неприхильною увагою.
Відповідає Дмитро Фурман, юрист «Моріс Груп», мабуть, призначений відповідальним з «того боку». Дмитро Фурман не має жодного стосунку до Дмитра Фурманова, есера, анархіста, більшовика і просто автора роману «Чапаєв» («Воно, звичайно, Олександр Македонський герой, але навіщо ж стільці ламати?» – фразу, насправді взято із «Ревізора» Гоголя) ні за поглядами, ні за національністю, ні за бажанням вмирати від тривіального запалення легенів. Навпаки, це цілком успішний пан, що рухає людей на віртуальній дошці чистіше, ніж будь-який Магнус Карлсен.
Скріншоти: anonopsofficial.blogspot.com
Знову і знову, мало не з будь-якого приводу, виникає «Моріс Груп», мало не з кожної інтриги стирчать вушка того чи іншого її представника – ось у кого справжня влада, ось хто реально забезпечує діяльність ФФУ і покриває оборудки керівництва федерації. Воно і зрозуміло – ні кроку без адвоката, інакше «ваші показання можуть бути використані проти вас»; і все ж масштаби участі «Моріс Груп» у всіх футбольних і нефутбольних справах вражають!
Вони у себе в офісі (!) обговорюють штатний розклад Федерації футболу України, таврують працівників як худобу – «незамінний», «недоторканний», «лояльність під питанням». Як розігнати старі кадри, «тих, хто з 2015-го і раніше», як похерити те, що робилося, і сформувати власний колектив молодих, ранніх і нікому, крім головного боса, не зобов'язаних. «Кругова порука маже як кіптява...» Зауважте, цим займається не президент ФФУ Андрій Павелко, не глава його адміністрації, не хтось із «причетних до високого».
Увага: фактично, тих, хто буде працювати в національній федерації, яка від імені держави курирує розвиток футболу України і представляє його на світовій арені, визначають люди, які в цьому футболі вельми і вельми чужі. Двоє юристів обговорюють і вершать долі функціонерів, які віддали футболу все своє життя!
А футбольний менеджмент – штука дуже і дуже специфічна...
Скріншот: anonopsofficial.blogspot.com
Проте, ми з вами відволіклися на критику конкретних персон і не вникли в те, що відбувається, адже таблиці потребують коментарів, усі ці «недоторканні» і «незамінні» (різні, дуже різні категорії, погодьтеся! І, за ідеєю, якось мають перетинатися) – це живі люди, які мають свою думку, свою позицію, свій голос. Більше того, порівняно з літом 2017 року, заявленим у вхідних-вихідних даних листування, дещо змінилося – знадобилося відправити якнайдалі низку інших фахівців.
Чомусь не бачу я у списку багаторічного працівника ФФУ, співробітника відділу національних збірних Володимира Черноіванова – мабуть, його вже тоді, у 2017-му, уважали цілком замінним. Що й було реалізовано в підсумку пріснопам'ятного скандалу, коли юніорська збірна України випустила на поле двох дискваліфікованих футболістів і дістала «баранку» у виграному матчі, пролетівши повз чемпіонат Європи. Стрілочників визначили і позвільняли з ходу, правда, на двио пробачивши тренерському штабу.
Не єдиний випадок, ох, не єдиний... Цікаво, що навіть розмін совісті на «правильні» голосування та лайки у бік «відщепенців» нічого не гарантують – хтозна, кому наступної історичної миті знадобиться ваше місце!
6_09
Скріншоти: anonopsofficial.blogspot.com
Ну як вам цей списочок, у якому «недоторканні» (явно за аналогією з голлівудським блокбастером, а не індійською кастою)? Повне враження, що хтось складає список гостей на весілля – зі сторони нареченого чи нареченої, куди посадити, які подарунки чекати!
Зверніть увагу – в одного з найдосвідченіших працівників оргвідділу Василя Заброди зліва проставлено порцію питальних знаків. Жодні відсилання до професіоналізму не мають значення – тільки лояльність, підтверджена, за мудрим визначенням Ходжі Насреддіна, «щоденною вправою спинного хребта». Як ви здогадалися, Заброди у ФФУ вже немає. А успішний тренер юнацької збірної України Олександр Петраков пов'язаний наявністю у штаті свого сина – спробує тато висловити якесь невдоволення, йому відразу вкажуть місце. І все ж сумніваються тіньові кадровики – хтозна, що напрацював Олександр Васильович за всі роки, та й тренерів із ніжним характером не буває... Ні-ні, знову знаки питання. Тобто до першої провини.
«Наче ПАВа, виступає величаво». Найбільше позначок зі святими ініціалами, у людях президента ФФУ нікому не дозволено сумніватися. За єдиним винятком – Валентин Латипов, у найвищому покровительство над яким засумнівалися. Потім переконалися і відчепилися, працює людина не покладаючи рук, теж реформує. Алан Плієв – ось по кому немає ні найменших сумнівів, герой провокації української Прем'єр-ліги у справі про покарання «Динамо» (поцікавтеся, якщо не знаєте!), особисто протистояв у коридорі непокірним делегатам конференції Федерації футболу міста Києва (та ще історія! Із Грищенком, Запісоцьким, Плієвим...).
УЄФА? А ці... як «дах» не годиться – тому офіцера зі зв'язків із Європейським союзом футбольних асоціацій Валентина Чеховича благополучно звільнено. Адже чим займався? Одержував з УЄФА й аналізував звіти щодо підозрілих матчів. Робота просто шкідлива, як мінімум зайва – не потрібні нам дані з УЄФА, у нас для замилювання очей громадськості з договірняків є ручний комітет з етики і чесної гри на чолі з усміхненим Франческо Баранкой. Хіба даремно попередній комітет розганяли – усіх цих Кочетових і Франкових, що посміли зазіхнути на сам маріупольський «Іллічівець»!
До цього списку та самого Павелка – як ви думаєте, кого йому треба приписати в дужки, га?..
Напевно, у вас теж виникло чимало запитань – хто та чим займається... Тема, як кажуть, дисертабельна і надзвичайно об'ємна. Тут варто зауважити, що заступництво це «дужкове» як приходить, так і минає. Наприклад, у цьому документі слово «Харків» вживають у позитивному контексті. Після того, як низка шанованих фахівців змінила місце роботи, насмілившись звернути погляди у бік київського «Динамо», зрозуміло, більше ні про яке продовження відносин не йшлося... Хоча Харків загалом і далі є важливим – хто б пояснив, чому перша збірна України настільки його полюбила і збирається виключно там, незважаючи на явно бажану столичну логістику!..
Ось так нікому достеменно не відомі пани Грищенко і Фурман гралися і напевно граються чужими долями. Уявіть, скільки всілякого різного за всім цим стоїть, прикиньте, що нова структура ФФУ не має нічого спільного з вимогами і пропозиціями УЄФА – за всієї свободи вибору... загалом, прогрес очевидний. Як люксембурзька клуб «Прогрес» із Нідеркорна в Єврокубках.
Ну як не поставити черговем очевидне запитання: «А у світі є ще хоч одна-друга національна асоціація – крім тих, що в «країнах, які геть уже розвиваються», – де за схожими принципами відсікають тих, хто все життя вірою і правдою працював на благо футболу? Можна знайти ще десь асоціацію, у якій двоє хлопчиків у костюмчиках, що володіють надзвичайно сумнівними знаннями у сфері футболу та управління футболом, дістають карт-бланш від господаря і відчайдушно вирішують, хто потрібен, а хто має піти в сад, складають списки незамінних і недоторканних?!
Найімовірніше, немає. Насправді це не скільки-небудь обґрунтована оптимізація структури ФФУ, але банальна зачистка неугодних і підготовка до багатомільйонних махінацій, про які вже писали і я, і Костянтин Андріюк, і інші журналісти, а вже телеканали гриміли про ці схеми в журналістських розслідуваннях так, що мертвий прокинувся б! Утім, упевнений, що ми ще почуємо і про нові, і про старі схеми.
Хлопцям лише конче потрібно було позбутися людей, у яких залишилися совість і вірність футболу, для яких професіоналізм важливіший за особисту відданість, які точно не дозволили б так цинічно і нахабно обікрасти футбол і свою країну.
Головний принцип – щоб «велика начальника» була задоволена. Її, цю «начальнику», давно вже не турбують неприємні особи – завдяки перебудові Будинку футболу Андрій Павелко і його прибічники не мають шансів зустрітися з простими працівниками, траєкторії надійно розведено. Але про всяк випадок було б добре ці особи зачистити взагалі, чи не так?!
І зійде благодать на багатостраждальний футбол України, який нарешті у(зас)покоївся, неухильно розвивається і масово процвітає під мудрим керівництвом.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
